Дошкільне дитинство – тривалий період життя, у якому заклада¬ються й здебільшого визначаються основні риси особистості людини як тепер, так і на майбутнє.
Ефективність навчання дітей у школі визначається рівнем їхньої підготовки. Готовність до навчання в школі – важливий підсумок ви¬ховання і навчання дитини в дошкільному закладі та в сім’ї. Вона ви¬значається системою вимог, які школа висуває до дитини. Характер цих вимог окреслюється особливостями нової соціально-психологіч ної позиції школяра, новими задачами й обов’язками, до виконання яких він повинен бути готовим.
Закон України «Про дошкільну освіту» починається з тверджен¬ня, що дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою части¬ною системи безперервної освіти в Україні. Особливої уваги потребує питання наступності в роботі дошкільного закладу й початкової шко¬ли. Розумне лише таке навчання, яке забезпечує поступальний розви¬ток кожної дитини.
Завдання дитячого садка і батьків, полягає в тому, щоб забезпечити фізичну, психологічну, мотиваційну, інтелектуальну, емоційно-вольову, соціальну готовність до навчання дитини.
Сучасна школа вимагає від дітей, які приходять у перший клас не стільки спеціальних знань і вмінь, скільки більш складних форм розумової аналітико-синтетичної діяльності, більш високого рівня розвитку морально-вольових рис, здібностей у довільному управлінні своєю поведінкою, більшою працездатністю, ніж у попередні роки.
Не дарма я поставила на перше місце фізичну готовність дитини до школи. Адже дитині з ослабленим імунітетом, тій, яка часто хворі¬ла в дитинстві, не загартованій, буде важко навчатись у школі.
Фізіологічна зрілість – це високий рівень фізичного розвитку ди¬тини, добре розвинена дрібна моторика рук, зорова орієнтація (щоб гарно писати).
Біологічна зрілість – пропорційність частин тіла дитини, на¬скільки розвинений її кістяк, чи змінились у 6 років хоча б два молочні зуби, як розвинена кора головного мозку.
Примітивно перевірити біологічну зрілість дитини можна Філіппінським методом – не показуючи дати їй завдання дістати правою рукою через голову, через тім’я кінчик лівого вуха, а потім навпаки лі¬вою рукою – кінчик правого вуха. Щоб перевірити розвиток кори го¬ловного мозку, вивчіть із дитиною назви пальців: великий, вказівний, середній, безіменний, мізинець. Потім нехай вона покладе свою ручку на стіл, закрийте її руку папером чи якимось іншим предметом (щоб дитя не бачило своїх пальців) і доторкуйтесь по черзі до її пальців, повинен дитина має відгадати – до якого пальця ви доторкнулись.
Які ж чинники ризику здоров’я дитини? Це: негативна екологія, незбалансоване харчування, спадковість, гіподинамія, втома, надмір¬ність інформації (сидіння перед телевізором, довгі й нудні інтелекту¬альні заняття), відсутність загартування, інфекції, самотність, лінощі, безсоння тощо. Негативний вплив на здоров’я дитини мають і деякі риси її характеру: налаштованість на свій внутрішній світ (усе про¬пускає через своє серце), впертість і образи (внутрішній конфлікт), неадекватність вольової реакції, консерватизм.
Мотіваційна готовність дитини до навчання в школі передбачає бажання йти до школи, щоб навчатись. Серед дитячих страхів побою¬вання школи стоїть на третьому місці після страху темряви й смерті.
Дитина боїться того, чого не знає. У дитячому садку ми розповіда¬ємо, що цікола – це майже те ж навчання, що і в садку, тільки навчає не вихователь, а вчитель, заняття називається уроком, стіл називається партою та ін. Діти граються в гру «Школа», розглядають картинки, фото з життя школярів.
Батьки можуть показати фото своєї першої вчительки, згада¬ти шкільних друзів, розповісти, як їм у житті знадобились шкільні знання, згадати найкращих учителів, якісь цікаві позитивні випадки зі шкільного життя (екскурсії, цікаві досліди, канікули тощо). У на¬шому дитячому садку діти мали змогу подивитися виставу «Чарівна знахідка», де лейтмотивом було твердження: «Найбільший скарб – то знання,, а джерело знань – це книга, це школа!»
Психологічна готовність до шкільного навчання передбачає і мотиваційну готовність, і достатньо високий рівень пізнавальної активності, опанування дитиною елементів навчальної діяльності, певний рівень вольового й соціального розвитку. Для успішного за¬своєння Шкільної навчальної програми необхідно навчити старшого дошкільника виокремлювати суттєве в предметах і явищах навколиш-нього життя, уміти порівнювати, знаходити спільні й відмінні риси, розмірковувати, робити висновки, логічно мислити; жити в колективі, спілкуватися з друзями й дорослими.
У зміст інтелектуальної готовності входить розуміння змісту на¬вчальних завдань, усвідомлення способів виконання, формування нави¬чок контрс)лю, самооцінки, а також достатнє коло знань, умінь, навичок у галузі ел ементарних математичних уявлень, рідної мови, грамоти.
Сьогодіні ми поведемо розмову про одну проблему, яка виникає пе¬ред дитячим садком і перед батьками напередодні вступу дитини до шко¬ли – чи треба вчити дитину читати з 4-5 років? Коли починати? Як це зробити? З одного боку, раннє навчання читання – це можливість швид¬кого інтелектуального розвитку, а з іншого – перевантаження дітей.
Дослідження психологів підтверджують це. Діти вже з чотирьох, а тим більше з п’яти років цілком можуть опанувати техніку читання. На¬вчившись читати в 4-5 років, дитина має можливість, не поспішаючи, вдосконалювати свої навички в школі. Перед тим, як починати її вчити читати, необхідно, щоб у неї з’явився хоч якийсь інтерес до читання.
Ми читали дітям цікаві казки, оповідання, вірші, розповідали, як важливо в житті вміти читати. Найважче для дитини в процесі чи¬тання – це читання прямих складів: злиття приголосного з наступ¬ним голосним. Тому ми взяли для читання таблиці Миколи Зайцева. По таблиці діти навчаються в ігровій формі читати одразу ж по скла¬дах, злито. Хоча практика показала, що діти розгублюються при вигля¬ді такої величезної (як для дитини) кількості окремих букв і складів.
Я і придумала низку казок, які наблизили до дітей до букв, зробили їх доступними, цікавими. Букви, які позначають голосні звуки – це в нас «сміливі букви», йотовані та м’який знак – «добрі», тут і чарівниця Читайка, і звірята, і дві веселі сестрички: Оленката Юлечка. Світ букв, який іде до дітей через казку, здається їм добрішим, світлішим, цікавішим.
Я показувала дітям казки, потім вони самі розігрували їх, малюва¬ли, робили аплікації, ілюструючи казки про букви. На таблиці в кож¬ної букви свій будиночок, своя пісенька, яку діти не лише співають, а й грають на металофоні. Попереду ще багато ігор-занять у «Моря¬ків», коли діти читатимуть курс корабля, морські терміни, повідомлен¬ня радіограм; у «Подорожі» – і на суші, і в космосі та ін. Тут тільки встигай за польотом дитячої фантазії, адже саме вони підказують час¬то тему майбутнього заняття.
Зауважимо, що увага дитини не стійка, тому заняття повинні тривати не більше ніж 10-15 хв, краще якщо це будуть два заняття по 8-10 хв. Урізноманітнюйте їх: і читання за азбукою, і розмальо¬вування нової букви, і дитячі кросворди, і знаходження відомих букв у іменах та прізвищах рідних для малюка людей.
Не слід забувати, що діти не лише читатимуть у школі, а й писа¬тимуть, тому так важливо, щоб вони вміли чути всі звуки в словах, розрізняли голосні й приголосні, а приголосні – м’які й тверді. Такі поняття дітям дуже важко зрозуміти й запам’ятати.
Отут на допомогу і прийшли мої казки, бо голосні звуки познача¬ються «сміливими» буквами, а «добрі» Оленчині букви пом’якшують приголосні. А ще діти розучили пісеньку про голосні та приголосні звуки. Особливо важко дітям розрізняти приголосні близькі за звучан¬ням: Ж – Ш, 3 – С, П – Б, Д – Т, Г – X. У цьому нам допомагає гра «Подарунки». Зіні (звук [з]) даруємо зайчика, козлика, зошита, а Соні (звук [з]) – санчата, листочок, лисичку.
Отже, через гру, через різноманітні завдання діти пізнають нашу мову, навколишній світ, самих себе.
Бажаємо не лякатися майбутнього навчання дитини в школі, а все¬ляти в неї віру в її сили, уміння, оптимістичне сприймання життя. Адже, життя, у якому є Ви і Ваша дитина – неповторна особистість – дійсно прекрасне!
Лис 10