Консультація для помічників вихователя на тему: «Психологічна безпека дитини»

Психологічна безпека характеризується через поняття збереження психічного здоров’я дитини і відсутності психологічної загрози. Причому психологічна безпека розглядається як такий стан дитини, коли відбувається її оптимальний психічний та фізичний розвиток І усуваються внутрішні та зовнішні загрози психічному здоров’ю.
Передбачити виникнення небезпеки досить важко. Сьогодні немає обґрунтованої і докладної загальної класифікації загроз психологічній безпеці малят та можливих причин їх виникнення.
Теоретичні аспекти вивчення поняття психологічна безпека дитини.
Соціально-психологічна безпека це соціально-психологічне благополуччя зростаючої особистості, умови ефективного сприяння дорослими безпеці дошкільників в умовах соціальної напруженості, методи і засоби її забезпечення.
Говорячи про безпеку дошкільника як особистості, матимемо на увазі збереження стабільності її самопочуття і повсякденного життя, емоційний комфорт, упевненість у благополуччі, відсутність загроз, репресій, соціальних конфліктів. Особиста безпека пов’язується зі станом, почуттями, переживаннями зростаючої особистості, її ставленням до свого статусу серед значущих людей.
Психологічна безпека соціального середовища визначається як стан, вільний від проявів насилля у взаєминах, сприятливий для задоволення основних соціальних та індивідуальних потреб, розгортання довірливого спілкування з різними людьми, перебування у середовищі значущих осіб, забезпечення відчуття захищеності та комфорту. Психологічна безпека особистості проявляється у її здатності зберігати стійкість, урівноваженість, хороше самопочуття у соціальному середовищі з психотравмуючими впливами, в опірності деструктивним внутрішнім та зовнішнім загрозам.
Основні механізми процесу формування і розвитку психологічної безпеки
Безпека – це поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, які сприяють збереженню здатності дитини повноцінно жити та розвиватися.
Основні критерії безпеки:
• індивідуальні – медичні, санітарні, гігієнічні, фізичні (показники стану здоров’я);
• соціальні – обмежують дію небезпечних для спілкування і налагодження продуктивної спільної діяльності чинників.
Основними механізмами процесу формування і розвитку психологічної безпеки особистості є:
• наслідування зразків безпечної поведінки авторитетних дорослих;
• ідентифікація – сформованість стійкого образу себе самого як члена різних соціальних груп (сім’ї, однолітків, дитячого садка), порівняння та ототожнення себе з іншими;
• соціальна оцінка бажаної поведінки;
• децентрація – уміння стати на місце іншого;
• конформізм – механізм функціонування угрупування, вироблення певних типів поведінки;
• індивідуалізація – виділення у собі особливого, оригінального, самобутнього, несхожості з іншими.
З перших років життя зростаючу особистість оточують люди, вона включена у соціальну взаємодію. Оптимальний рівень взаємодії засвідчує її уміння захищатися від імовірних загроз, створювати психологічно безпечне середовище.

Основні причини загрози психологічній безпеці особистості можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.
Зовнішні причини загрози психологічній безпеці дитини
Надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди позитивному розвиткові особистості. Дорослі намагаються геть усе робити за дитину, а відтак позбавляють її самостійності й ініціативності, як у діяльності, так і в прийнятті рішень.
Неуважність до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т. ін.. Неправильна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.
Некоректна поведінка персоналу, який здійснює освітньо — виховний процес і щодня спілкується з дітьми.

Міжособистісні стосунки дітей у групі. Буває так, що дитяче співтовариство ігнорує котрогось із однолітків, а вихователі цього або не помічають, або не знаходять відповідних засобів, аби дитина не була поза колективом. Уже серед дітей раннього віку часом спостерігаємо брутальність і жорстокість, на що теж немає відповідної реакції педагогів.
Несформованість у дітей уявлень про загальні правила поведінки в дитячому колективі.
Ворожість навколишнього середовища. Вона виявляється в тому, що дитині заборонено доступ до іграшок, не продумано кольорове і світлове оформлення простору, відсутні належні умови для реалізації природної потреби в русі, накладаються необґрунтовані заборони, зумовлені псевдо турботою про безпеку дитини.
Невиконання гігієнічних вимог до утримання приміщень і передусім режиму провітрювання.
Інтелектуально-фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя.
Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність.
Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.
Несприятливі погодні умови.
Внутрішні причини загрози психологічній безпеці дитини
Звички негативної поведінки, що сформувалися внаслідок неправильного виховання в родині. Такого малюка свідомо відштовхують діти і підсвідомо — дорослі.
Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, що призводить до формування комплексу неповноцінності і, зокрема, до зародження такого негативного почуття, як заздрощі.
Відсутність автономності.
Залежність в усьому від дорослого, яка породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.
Індивідуально-особистісні риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих — нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги.
Патологія фізичного розвитку, наприклад, порушення зору, слуху тощо.
Загальною причиною загрози психологічній безпеці дитини є хибні уявлення про навколишній світ, які не дають можливості дитині добре орієнтуватися в ньому.
Зовнішні прояви порушення психологічної безпеки
Незадоволеність – це тип реакції дитини, яка проявляється у стані зневіри, відчаю, озлоблення. Особистість у будь-який спосіб намагається привернути до себе увагу, уникає покори, чинить опір, кидає виклик. Поводиться демонстративно. Це – наслідок позбавлення дитини уваги і підтримки, що є для неї дуже важливим. Тому варто за будь-яких умов знаходити можливість позитивно оцінити у дитині те, що можливо, проявити доброзичливість і небайдужість.
«Поведінка зриву» — реакція дитини на невдачі або надзвичайні ситуації, які багаторазово повторюються, вона починає сприймати їх як вирок, знак її неспроможності.
Стан тривоги, з одного боку, тривожне очікування є природною емоційною реакцією, а з іншого – перебуваючи у стані неспокою, дошкільник схильний до помилок або небезпечних дій. Навчити дитину звільнятися від своїх страхів – важливе виховне завдання.
Соціалізована дитина –
• активно засвоює культуру людських відносин;
• орієнтується на основі соціальної норми, ролі, функції;
• володіє необхідними для їх успішної реалізації уміннями і навичками.
Завдяки цьому вона усвідомлює те, що значущі для неї люди вважають «правильним/ неправильним», «обов’язковим/ необов’язковим», «бажаним/ небажаним», «прийнятним/ неприйнятним», «унормованим/ збоченим». У неї формується відчуття дистанції, уявлення про межу припустимої поведінки. Це допомагає їй орієнтуватися у людському оточенні, приймати доцільні рішення, ефективно впливати на інших, відстоювати свої права.
Важливим показником психологічної безпеки зростаючої особистості є її захищеність від психологічного насилля, яке має різні форми:
• психологічні впливи – загрози, приниження, образи, надмірні вимоги, заборони на поведінку і переживання, негативне оцінювання, покарання, позбавлення чогось довгоочікуваного, відмова у прихильності;
• психологічні ефекти – втрата довіри до себе або когось зі значущих людей, тривожність, депресія, агресивність;
• психологічна взаємодія – неадекватність поведінки, безвідповідальність у стосунках, непередбачуваність вчинків партнерів по спілкуванню.
Щоб створити навкруги себе безпечне середовище, уникнути психологічного насилля, дитина 5 – 7 років повинна мати уявлення про нього про те, як створювати умови для своєї внутрішньої безпеки і безпеки важливих для тебе людей, як керувати своїми емоціями.
Висновки та рекомендації
Отже, діти часто перебувають у стані психоемоційного напруження, що призводить до виникнення у них психосоматичних розладів, які можуть негативно позначитися на самопочутті та поведінці дитини. Саме тому в дошкільних закладах має бути розроблено систему загального та індивідуального психологічного захисту дитини.
Індивідуальну програму психологічного захисту слід складати, беручи до уваги особистісні риси дитини, її досвід, звички, умови виховання в родині. Психоемоційний стан дітей багато в чому залежить від ритму життя, який задається розпорядком дня, де чітко визначається час і тривалість сну, час на приймання їжі, прогулянки, заняття. Тому для охорони психічного здоров’я дітей треба підтримувати протягом дня баланс різних видів їхньої активності, переважно використовуючи інтегровані заняття, під час яких, аби діти не перевтомлювалися, слід проводити фізкульт. хвилинки та фіз. паузи.
У режимі дня має також виділятися час на профілактично-лікувальні заходи, психотренінги, релаксаційні паузи.
Піклуючись про психологічну безпеку вихованців, педагогам варто брати до уваги:
• емоційну сприятливість і врівноваженість кожної дитини;
• розвиток у неї вольових рис характеру;
• індивідуальні особливості – темперамент, характер, здібності, інтереси, світогляд;
• домінуючий настрій – оптимістичний чи песимістичний;
• індивідуальний життєвий досвід – наявність/відсутність різних форм насилля у сім’ї, складних життєвих обставин, порушення прав дитини.
Життєво доцільні правила, з якими варто ознайомити старших дошкільників
• Знай – не існує ситуацій, з яких не можна знайти прийнятного виходу.
• Намагайся себе заспокоїти.
• Не спалюй себе переживаннями минулого.
• Навчись управляти своїми переживаннями, тримати себе у руках.
• Поклич на допомогу гумор.
• Спробуй розповісти про свої переживання близький людині, тварині, улюбленій іграшці.
• Іди до людей з добром: добро породжує добро, а зло – зло.
• Ніколи не втрачай надію на успіх.
• Не бійся помилитися, не докоряй собі за недоліки.
• Знаходь у житті хороші сторони. Не зосереджуйся на поганому.
• Намагайся оцінити ситуацію з різних сторін.
• Переключи свою увагу з труднощів на красу природи, відпочинок, приємне спілкування.
• Не заздри успіхам інших, приймай це як належне, порадій за них.
• Не роби з неприємних подій трагедію – все має свій початок і кінець.

Добавить комментарий

Ваша електронна пошта не буде опублікована.