Ефективним шляхом всебічного гармонійного розвитку особистості є залучення дошкільників до художньо-продуктивної діяльності, яка включає образотворчу, музичну, театралізовану, художньо-мовленнєву діяльність. Ці види діяльності виконують функцію позитивно-емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення, витісняють тривожність, напругу, почуття безпорадності. Художньо-продуктивна діяльність задовольняє гостру потребу дітей у самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять дошкільників. У цьому виді діяльності дошкільники виявляють високу зацікавленість і, що важливо, невелику стомлюваність. Ці фактори позитивно впливають на емоційний стан, загальний психічний розвиток дитини і разом з тим ця діяльність – є засобом всебічного розвитку дитини.
Одним із центральних завдань виховання дітей у художньо-продуктивній діяльності є розвиток у них елементів творчості. Творчі здібності формуються у дітей поетапно. На початковому етапі здійснюється нагромадження знань та художніх вражень, набуття вмінь та навичок на заняттях, що є необхідним для самостійної художньої діяльності. І лише на подальшому етапі стає можливим виникнення творчого задуму, пошуку художніх засобів. Позитивні емоції посилюються, якщо вихователь організує практичне застосування дитячих робіт. Знання того, що краща робота може стати прикрасою, подарунком малюкам, експонатом виставки, стимулює дітей виявляти ініціативу, старанність, викликає бажання принести користь людям. У розвитку творчої активності велику роль відіграє предметне середовище, що оточує дітей. У збагаченні дітей художніми враженнями вихователю допомагають картини, діафільми, друковані посібники, твори прикладного, декоративного мистецтва, фотоальбоми тощо. Ця група матеріалів потребує обов’язкової участі дорослого на тому етапі, коли дітей знайомлять з ними. Навіть старші дошкільники не можуть самостійно сприймати особливості колориту, композиції, правильно визначати художню цінність предметів, що розглядаються. Крім того, дорослий, ознайомлюючи дітей з творами мистецтв, захоплююче розповість про історію димківської іграшки, зверне увагу на багату уяву опішнянських і петриківських майстрів. Одночасно педагог викличе у дітей бажання самим створити щось красиве для себе та інших. У старшому дошкільному віці, коли вже є певний багаж навичок художніх дій, у предметне середовище слід увести матеріали, які діти зможуть використовувати самостійно (мозаїка, музичні інструменти, різні види театру, матеріали для образотворчої діяльності, природний матеріал, маски-наголівники, елементи костюмів та декорації). Перераховані матеріали повинні відповідати віку дітей. Дуже важливо розмістити посібники в доступному для дітей місці, оскільки бажання займатись якимось видом художньої діяльності може виникнути в них у будь-який вільний від занять час. Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що саме під час вправляння в художніх уміннях діти реалізують індивідуальні творчі задуми. Це необхідно враховувати в організації самостійної художньої діяльності дітей. Правильно спланувати види художньої діяльності дітей, підготувати необхідні матеріали вихователю допоможуть індивідуальні бесіди з дітьми. Напередодні її проведення дорослий має поцікавитися, чим би хотіла зайнятися завтра кожна дитина. Доцільно використати методичний прийом нагадування (- Яке чудове свято нещодавно було! Як красиво співали і танцювали діти! А хто не танцював на святі, а хотів би? Хто хотів би заспівати? Або: згадайте діти, в якій галереї ми були? Що вам запам’яталося? Хто хотів би розмалювати глиняні іграшки?).Такий підхід відновлює в пам’яті дітей художні враження, викликає прагнення творити прекрасне. Для того, щоб у дітей з’явилося бажання займатися художньою діяльністю, необхідно створити творчий настрій. Це досягається відповідним розташуванням меблів та стимулюючих матеріалів. Створюючи атмосферу для художньої діяльності, слід виходити з основної мети її організації – розвитку індивідуальних нахилів та здібностей дитини. Основний принцип – атмосфера повинна сприяти художній діяльності та забезпечувати вільний вибір, без цього творчий процес неможливий. Не менш важливим є налаштовування дітей на якість кінцевого результату та повідомлення про те, де і як він буде використаний. Після того, як діти вибрали вид художньої діяльності за своїми інтересами, необхідно їх спонукати до творчого підходу її здійснення. Наприклад, вихователь може звернутися до дітей: «Намагайтесь вигадати та зробити з природного матеріалу таку іграшку, яку ми ще не робили. Ми виберемо найцікавіші та розмістимо на виставці «Сім кольорів дитинства». Або «Вигадайте візерунок та розфарбуйте серветки так, як ми ще цього не робили. Найоригінальніші серветки одержать у подарунок працівники кухні, які завжди турбуються про нас. Їм буде дуже приємно. Пофантазуйте!» Такий прийом активізує творчу уяву дошкільників, викликає позитивні прагнення принести радість людям. Серед принципів індивідуального підходу до дитини важливе місце посідає застосування заохочень. Розв’язанню основного завдання – розвитку художньо-творчих здібностей – допомагає правильна оцінка вихователем результатів дитячої діяльності. На відміну від оцінки, що дається на заняттях, основний акцент тут робиться не на охайності, правильності використання технічних прийомів, а на наявності в роботі елементів нового, творчого початку. Тому, під час оцінювання дитячих робіт дуже важливо виділити такі, які вирізняються оригінальністю, нехай навіть незначною. Як уже було зазначено, цим роботам необхідно знайти практичне застосування. Проте не можна забувати про інших дітей – усіх слід похвалити, у кожній роботі знайти позитивне. Прагнення дошкільників до художньої діяльності формується двома шляхами: по-перше, коли батьки свідомо впливають на виникнення інтересу до прекрасного, на формування у дитини відповідних умінь та навичок,і, по-друге, коли дорослі своїм прикладом надихають малюка, спонукають брати участь у спільній діяльності. Велику радість і багатство вражень здатні принести дошкільникам творчі виставки робіт, що виконані спільними зусиллями батьків і дітей. Роль гідів на таких виставках можуть виконувати самі діти. На перегляд бажано запросити батьків і дітей, які не брали участі в оформленні виставки. Це допоможе залучити їх до художньої діяльності.
Існує два основних підходи до вирішення вихователем такої ситуації, коли дитина відмовляється брати участь у СХД. Перший – авторитарний, коли вихователь примушує дитину виконувати те, чого їй в даний момент не хочеться робити. Другий – демократичний: педагог дозволяє дитині вибрати ту діяльність, яка приваблює її. Такою діяльністю звичайно буває гра. В разі авторитарного тиску на дитину її художня діяльність втрачає творчий момент, адже прояви художньої творчості неможливі в атмосфері відсутності свободи вибору; у дитини може остаточно зникнути інтерес до примусової діяльності. Щодо демократичного підходу, то звичайно він більше враховує індивідуальний стан, потреби дитини, проте не сприяє залученню її до художньої діяльності, тобто педагогічна мета цього специфічного моменту в загальній системі виховної роботи в дошкільному закладі не досягається. Однак вихователь, враховуючи актуальний психічний стан дитини, може використати й третій варіант підходу до розв’язання зазначеної проблемної ситуації – творчий. Насамперед, необхідно з’ясувати причини, через які дитина відмовляється від образотворчої діяльності, адже, як відомо, діти її дуже полюбляють. Для цього необхідно розібратися у деяких моментах психології художньої діяльності. Відсутність бажання займатися художньою діяльністю може виникнути в тих випадках, коли дитина напередодні мала певний досвід незадоволення своїх потреб у цьому виді діяльності або не впевнена у своїх можливостях щодо успішного її виконання. Так може трапитись, якщо дитина з певних причин тривалий час не відвідувала дитячий садок та відстала від інших дітей групи у засвоєнні художніх умінь та навичок. Це могло призвести до того, що дитина була незадоволена своєю роботою на фоні робіт інших дітей, або ж вихователь необережно аналізував роботи цієї дитини, не врахувавши ситуації. Тобто причиною небажання займатися художньою діяльністю є тимчасове переживання неуспіху. У таких випадках можна застосувати такий прийом, як спільна художня діяльність вихователя й дитини. Наприклад, вихователь пропонує: « Давай з тобою удвох зробимо красиву аплікацію на рушничок. Якщо він буде красивим, а я на це дуже сподіваюсь, ми подаруємо його працівникам кухні». Діти, як правило, живо відгукуються на будь-яку можливість спільних із вихователем дій. До того ж, дитина знає: вихователь завжди прийде на допомогу, коли щось не виходитиме. Надалі з такою дитиною необхідно розвивати систему індивідуальної роботи з метою надолуження нею пропущеного, використання прийомів заохочення. Ще однією причиною відрази дитини до художньої діяльності може бути перевтома, погане самопочуття, як фізичне, так і психічне. Тому дитині більше хочеться погратися, адже саме гра оптимізує настрій, загальний стан малюків. У такому випадку доцільно використати прийом включення художньої діяльності у гру. Наприклад, дитина розпочала гру «Сім’я». Педагог може спрямувати сюжет таким чином, ніби сім’я чекає гостей, тому необхідно накрити стіл красивою скатертиною. Але виявляється, що скатертини у шафі нема. Вихователь запевняє дитину, що та може сама її виготовити з квадратного аркушу паперу (розмалювати його). Таку пропозицію малюки приймають як елемент гри та охоче включаються в художню діяльність. При цьому педагог підкреслює, що треба постаратися для того, щоб скатертина сподобалася гостям. Безумовно, після того, як дитина закінчить художню діяльність, слід продовжити гру та помилуватися новою скатертиною від імені «гостей». Або ж можна порадити дитині, щоб вечір для «гостей» пройшов приємно, заспівати для них свою улюблену пісню. Звичайно, не існує готових методичних «рецептів» на всі випадки життя, проте якщо вихователь буде уважним до психічного стану дитини, її настрою, потреб, інтересів та виявить при цьому педагогічну винахідливість, можна сподіватися на успішне розв’язання будь-якої проблемної ситуації у виховному процесі. А художньо-продуктивна діяльність забезпечує ефективність педагогічного процесу та сприяє всебічному розвитку дітей.
Пам’ятка з організації художньо-продуктивної діяльностіт в групах дітей переддошкільного і дошкільного віку
- Програмові завдання до занять художньо-естетичного циклу і їх тематика мають бути пов’язані з порами року; принцип заглиблення в тему НВБ потребує визначення єдиної тематики занять з малювання, ліплення, аплікації.
- Гнучко змінювати завдання з образотворчої діяльності (полегшувати, ускладнювати, пропонувати іншу тематику) відповідно до вікових можливостей дітей та їх рівнів розвитку.
- Заняття з малювання проводити в камерній обстановці, розташувавши 2-3 дитячих столи так, щоб діти сиділи разом з вихователем ніби за одним великим столом. Обов’язково вводити захоплюючу, чарівну вступну частину заняття з мотивацією наступної художньої діяльності дітей (з молодшого дошкільного віку).
- Для занять з образотворчої діяльності обов’язково розподіляти дітей на підгрупи (5-6 дітей); з підгрупою дітей, які не беруть участь у художній діяльності, працює помічник вихователя. Заняття в І молодшій групі краще проводити парами або з малою групою дітей (3-4 дитини), тривалістю до 12 хвилин.
- При малюванні, ліпленні забезпечувати захист одягу дитини (фартушки, балахон художника тощо). Забезпечити в групі постійно діючу «художню студію» з відповідними матеріалами для самостійної творчої роботи дітей (з молодшого дошкільного віку).
- Для ліплення використовувати глину, пластилін, солоне тісто, а починаючи з середньої групи – пластику, вологий пісок, парафін, віск. Для малювання використовувати готовий кольоровий папір або заготовлений вихователем чи старшими дітьми (гуашеві фарби з клеєм ПВА). Для аплікації використовувати різні матеріали: кольоровий папір, тканину, фольгу, природний матеріал. Для конструювання використовувати будівельний матеріал та конструктори, папір, картон, природний матеріал.
- Форми організації образотворчої діяльності: заняття (теоретичні або мистецтвознавчі; практичні або зображувальні; комбіновані (взаємозв’язок художньої теорії та естетичної практики); комплексні, інтегровані). За видами художньої практики в дитячому садку пропагуються такі заняття: малювання, ліплення, аплікація, конструювання, архітектурна діяльність, декоративна діяльність.
- Для занять з образотворчої діяльності необхідно мати затемнення на вікнах для показу слайдів; діапроектор та колекцію слайдів з творами відомих художників; магнітофон або програвач, добірку репродукцій картин, аудіозаписи музичних творів. Під час занять різними видами образотворчого мистецтва має бути відповідний темі заняття музичний супровід.
- Знайомити дітей з виробами за мотивами народної кераміки: васильківської, петриківської, косівської, опішнянської, яворівської, ужгородської.
- Діти можуть малювати на альбомних листках, на аркушах різної форми і розміру, на різних предметах (коробках, ящиках, камінцях, шпалерах), використовуючи різні техніки малювання: традиційні, нетрадиційні.
- Розвивати у дітей вміння милуватись предметами народного декоративного мистецтва, рушниками, картинами, які прикрашають приміщення дитячого садка та домашню оселю; спонукати дітей радіти результатам своєї роботи, емоційно відгукуватися на твори мистецтва. Роботами дітей мають прикрашатися приміщення групи, дошкільного закладу.
- Для ефективного розв’язання завдань за освітньою лінією «Дитина у світі культури» необхідно створити повноцінне, змістовне і багатоваріативне розвивальне середовище з достатньою кількістю навчально-методичного забезпечення освітнього процесу.