«Освіта для сталого розвитку – поетапний гармонійний та збалансований розвиток всебічно освіченої соціально активної особистості»
Сьогодні населення Землі складає більше 7 мільярдів. Якби кожна людина у світі підтримувала той же спосіб життя і рівень споживання як мешканці України, нам були б потрібні ще дві такі планети.
Якщо ми продовжимо експлуатувати Землю тими ж темпами, як зараз, наше майбутнє виявиться під загрозою. Та все ж, багато хто з нас вірить, що у нас є вибір і ми можемо змінити ситуацію. Один із способів довести цю думку до людей – допомогти нашим дітям зрозуміти, що є межа такої бездумної експлуатації ресурсів, і що якщо почати діяти зараз, у нас ще є надія.
Тож, нагальною потребою ХХІ століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрози, що постали перед людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні орієнтири – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства в цілому, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи, турбота про людину, її життя і дотримання її прав вважались такими ж важливими, як і саме життя.
Саме на таких засадах сформувалося поняття сталий розвиток (англ. – sustainable development).
Давайте спробуємо розібратися що таке сталий розвиток. Як ви розумієте поняття «сталий»? (стабільний, постійний, збалансований, фундаментальний, міцний), а поняття «розвиток» (зростання, рух, динаміка, вдосконалення, покращення, змінення)
Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «Our Common Future» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд у 1987 році. Воно трактувалося достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
Необхідно зазначити, що поняття сталий розвиток не є тотожним поняттям економічно стабільний і екологічно безпечний розвиток (екорозвиток). Мова не йде тільки про забезпечення прогресу економіки та ресурсів для неї або лише про збереження природи. Поняття сталого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми з одного боку і суспільством та природою – з іншого.
Сталий розвиток охоплює три сфери суспільного життя: екологічну, економічну і соціальну, у кожній з яких визначальними є певні чинники.
- В екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів; збереження біологічного різноманіття; боротьба з винищенням лісів; видалення відходів. Збереження екосистем для підтримання життя як невід’ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.
- В економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактора в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».
- У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографічних проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток.
Модель сталого розвитку націлена і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага надається прийдешнім поколінням.
Для забезпечення сталого розвитку – чи не найважливішого завдання, що будь-коли стояло перед людством, – особливі надії покладаються на освіту. Це питання постійно обговорюється на рівні глав держав і урядів, у рамках міжнародних і міжурядових, неурядових і просвітницьких організацій упродовж останнього десятиріччя.
За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005 року оголошено проведення Десятиріччя освіти для сталого розвитку. У березні 2005 року Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ ООН «Стратегія освіти для сталого розвитку». Міжнародне співтовариство наполегливо закликає до пе-
реорієнтації всіх сфер освіти на цілі сталого розвитку. У різних країнах упроваджуються і успішно працюють відповідні освітні програми й навчальні курси з цієї проблеми. Зокрема, у Швеції, США, наших сусідів – Польщі, Росії, Білорусії. З 1 вересня офіційно вступили в силу 17 цілей в області сталого розвитку на період до 2030 року що були прийняті світовими лідерами у вересні 2015 року на саммиті ООН.
Очевидно, що розвиток освіти для сталого розвитку потребує нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту. Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не тільки ЗНАТИ, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ЕКОНОМНО ВИКОРИСТОВУВАТИ папір та разом з дорослими ВІДНОСИТИ паперові відходи до пунктів прийому макулатури.
Реалізація освітньої стратегії в інтересах сталого розвитку відбувається на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпауерменту» (з англ. еmpowerment– надання людині мотивації й натхнення до дії).
1) створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;
2) прийняття нею рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;
3) забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступність змісту (за принципом вибору кожною дитиною тих кроків, які вона хоче і може здійснити);
4) створення умов для появи у дітей ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток, що досягається насампе-
ред завдяки постійному позитивному (як за формою, так і за змістом) зворотному зв’язку.
Ці положення вимагають побудови принципово нової педагогічної моделі.
Чим же відрізняється нова педагогічна модель від традиційної.
Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення (а отже, і цінностей) до того чи іншого явища.
Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини.
Проте, згідно зі спостереженнями, відтворення в освітньому процесі такого ланцюжка не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні з однолітками. Отже, зазначена мо-
дель не відповідає дійсності. У цій схемі працює лише компонент І, а компоненти ІІ, ІІІ, IV зовсім не обов’язково є наслідком його реалізації.
Сучасна людина щодня зазнає впливу гігантської лавини інформації, в сотні тисяч разів більше того обсягу, що може засвоїти. Тому доводитися вибирати, що слухати, а на що активно реагувати. Отже, і викладення відомостей щодо екологічної кризи є недостатнім для того, аби вплинути на ціннісну орієнтацію дітей, а тим більше змінити їхню поведінку. Саме тому збільшення такої інформації в освіті ніяк не позначається на стані довкілля.
На практиці дієвим виявляється кардинально інший підхід, на якому побудована педагогічна модель «емпауермент» – педагогіка мотивації та дії. Щоб пояснити його суть, варто детальніше розглянути процес людської діяльності як такий.
Першим у людини виникає занепокоєння щодо якоїсь проблеми. Вона прагне отримати інформацію про шляхи її розв’язання, шукає та знаходить її, приймає рішення і діє відповідно до нього.
Часто результат породжує мотивацію до нового циклу діяльності. Ця модель може бути представлена у вигляді спіралі, коли кожен цикл певної мірою повторює попередній.
Отже, людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості, усвідомлення потреби тощо. Такий мотив може виникати як у процесі діяльності, так і під час осмислення її результатів. Проте зазвичай людина активізується лише тоді, коли бачить результат або вірить у нього. За педагогікою емпауермент, в освітньому процесі педагог може використовувати цю модель та стимулювати діяльність дітей, використовуючи такі способи :
1) допомога дітям у формулюванні намірів;
2) постановка запитань;
3) надання зворотного зв’язку.
Побудований на зазначених вище засадах освітній процесс покликаний допомогти дітям не тільки уявляти своє бажане майбутнє, а й активно його наближати.
У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює і скеровує їхні зусилля, спонукає до вибору способу діяльності, самостійного виконання обраних дій, обговорення їх. Педагог лише створює умови для безпечного і ефективного процесу навчання, запрошує взяти в ньому участь. Він повинен вміти слу-
хати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни.
Важливим чинником є і демонстрація самим педагогом моделей поведінки, орієнтованої на сталий розвиток, а також розвиток у дітей навичок критичного мислення. Використання проблемних питань спонукає їх до пошуку відповіді спільно з дорослими й однолітками за допомогою доступних їм засобів.
Реалізація в роботі дошкільного закладу ідей ОСР передбачає засвоєння дітьми, а через дітей їхніми батьками та самими педагогами надзвичайно важливих навичок екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства стійкого благополуччя, суспільства, яке засобами комфортного існування сьогодні з любов’ю створює таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь.
Для реалізації ідей для сталого розвитку фахівцями, науковцями були розроблені програми, навчальні курси спершу для старших школярів. Виявилось, що починати в старших класах запізно. І впровадили програму для молодших школярів. Знов – пізно. Наступний крок створення програми для старших дошкільників. Тож освіта для сталого розвитку для дітей дошкільного віку вперше стартувала в Україні саме цим посібником, у якому міститься коротке теоретичне обґрунтування ідей освіти для сталого розвитку, опис змісту і організації освітнього процесу. Особливості її організації в дошкільному закладі зумовлені специфікою розвитку психічних процесів у дітей цього віку, їх світоглядом, проте її принципи є загальними.
Мета курсу – сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя.
Завданнями курсу є створення умов для:
1) формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних для свідомого вибору способу власного життя;
2) усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;
3) розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямі.
Структура курсу визначається трьома основними темами (модулями), освоєння яких орієнтовно розраховано на півроку. Вивчення кожної з тем передбачає опрацювання трьох підтем, що складають її зміст.
Основною формою педагогічної діяльності з ОСР в дошкільному навчальному закладі обрано тематичний день. Організація тематичного дня забезпечує упровадження інтегративного підходу в навчанні та виховання дошкільників, адже протягом дня відбувається інтегрування освітніх ліній,
поєднання різних видів дитячої діяльності для найбільш повного і глибокого розкриття теми.
Найбільш вдалим для проведення тематичного дня є перший день тижня – понеділок. У наступні дні двох тижнів забезпечується закріплення, автоматизація виконуваних дітьми дій, їх природний перехід у мотивовані звички.
Структура тематичного дня передбачає певні організаційні складники.
Ранкові заходи
Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов’язані з темою дня.
У ці ранкові часи важливо зосередити увагу дітей на тих моментах, які стануть предметом обговорення та опрацювання протягом дня.
Важливим моментом ранку є ознайомлення дітей із символами, знаками, написаними словами, іншими способами унаочнення тематики дня. Добре, якщо педагог залучає дітей дорозташування слів, пов’язаних із темою дня, що надруковані (написані) на окремих картках на робочій панелі у груповому
приміщенні, прочитує їх сам чи за допомогою дітей, пропонуєпроілюструвати зміст цих слів, а потім протягом дня неодноразово привертає до них увагу дітей.
Спеціально організоване тематичне заняття
Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них.
Мета заняття полягає в допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті.
Заняття передбачає наявність певної структури, що обов’язково починається з мотиваційної частини. Її метою є пробудження допитливості, інтересу дітей до теми розмови, створення ситуації занепокоєння, мотивування на пізнання нової інформації, прагнення поширити свої знання. Педагог на занятті посідає позицію модератора. Концентрація уваги дітей на його особі недоречна.
На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст (шляхом читання чи розповіді вихователя), героями якого є хлопчик і дівчинка – Максимко і Оксанка. У тексті через конкретну ситуацію подається проблема, яку діти потім обговорюють разом із вихователем.
Обов’язковою частиною заняття є проведення короткого самодослідження дітьми власних звичок і досвіду за допомогою спеціальних карток, у яких вони значками позначають свій рівень володіння навичками.
Основну частину заняття складатиме опанування дій – обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей у взаємодії між собою. Інформаційний блок, а точніше монолог педагога, тобто та інформація, яку діти сприймають пасивно (просто слухають і мають прийняти на віру, заучують, відтворюють за допомогою запитань тощо), повинен бути зведеним на занятті до мінімуму.
Особливе значення має емоційний клімат заняття, на якому неможливі примус, тиск, моралізація, нудні вказівки тощо.
Атмосфера заняття, тон звернення до дітей має надихати їх на включення в ситуацію творчої дії, підігрівати пізнавальну активність та бажання діяти.
Відпрацювання дій
Усе, з чим діти ознайомилися на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці та під час активності у другій половині дня. Завданням педагога є створення спеціальних ситуацій, насамперед ігрових, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду виконання дій.
Під час прогулянки варто створювати ситуації, які стимулюють дітей до виконання дій, які вони опрацьовували на занятті. Наприклад, у темі «Спілкування» вихователь запрошує дітей взаємодіяти з іншими: привітатися, подякувати, попросити, запросити, запитати тощо. Надзвичайно важливим є засвоєння дітьми широкої палітри словесних формул міжособистісного спілкування, свідомий вибір з кількох найбільш точної й доречної за допомогою завдань і вправ та її застосування.
У другій половині дня педагог продовжує стимулювати дітей до застосування засвоєних протягом дня дій. Найбільшефективною для цього може бути ігрова діяльність дітей.
Повторення дій протягом наступних після тематичного днів
Зміст тематичних днів формується за принципом кумулятивності, тобто те, чого діти навчилися на попередніх етапах «додається» до нового змісту. Бажано стимулювати дітей до виконання запропонованих їм дій, акцентуючи на них увагу, до тих пір, поки вони не стають автоматизованими для переважної більшості дошкільників, тобто протягом 3–5 тижнів. В описі
кожної з тем подано конкретні методичні рекомендації, як забезпечити таке виконання.
Особливого значення набуває встановлення зворотного зв’язку з дітьми та їхніми батьками стосовно досвіду виконання засвоєних дій в реальному житті. Саме щоденне обговорення цих питань зробить їх предметом стійкого інтересу дітей. Очевидно, що без допомоги родин вихованців, зацікавленого й зваженого ставлення батьків до тих проблем, які піднімаються в процесі ОСР, не обійтись. Допомогти тут може правильно подана інформація, здатна викликати занепокоєння, примусити замислитися – інформаційні листівки в батьківському куточку, запропоновані диски з документальними фільмами, мультфільмами, презентаціями тощо.