Сімейні традиції як складова психологічного
здоров`я сім`ї
Умови формування у дитини позитивного образу рідного дому
На жаль, нині більшість батьків дбають насамперед про матеріальне забезпечення власного дому і меншою мірою турбуються про емоційно насичений образ рідного дому як загальнолюдську цінність. Важливими є:
– емоційно сприятлива атмосфера сім’ї, де взаємини побу¬довані на основі доброзичливості, поваги одне до одного, а спілкування — на основі особистісно орієнтованого підходу, де відсутні суворі форми покарання, де дитина відчу¬ває себе бажаною і захищеною;
– дотримання прав дитини на гру, дозвілля, власний простір та повага до прав на власність;
– залучення дитини до обговорення окремих проблем, що ви¬никають у сім’ї чи в дитячому садку, до підготовки сімейних свят;
– надання дитині змоги обладнати власний життєвий простір на свій смак;
– бережливе ставлення до результатів діяльності дитини;
– формування вміння співпереживати, турботливо, уважно ставитися до рід¬них і близьких людей;
– самостійність дитини у виконанні взятих на себе зобов’язань;
– можливість різнобічно і вільно виявляти свої інтереси, мати особистий час для занять улюбленою справою.
Психологічний клімат сім’ї
У науковій літературі синонімами поняття «психологічний клімат сім’ї» є:
– психологічна атмосфера сім’ї;
– емоційний клімат сім’ї;
– соціально-психологічний клімат сім’ї;
– психологічне здоров’я сім’ї. Зазначимо, що чіткого визначен¬ня цього поняття немає. Зокрема, ро¬сійський психолог Ольга Добриніна під соціально-психологічним кліматом сім’ї розуміє її узагальнену, інтегра¬тивну характеристику, яка відобра¬жає ступінь задоволення членів сім’ї
основними аспектами життєдіяльності, загальним тоном і стилем спілкування.¬
Психологічний клімат сім’ї визначає стійкість внутрішньо- сімейних відносин, істотно впливає на розвиток і виховання як ді¬тей, так і дорослих. Він не є сталим, створеним раз і назавжди. Його створюють члени сім’ї. Позитивному психологічному клімату сім’ї притаманні такі ознаки, як:
– згуртованість;
– можливість різнобічного розвитку особистості кожного чле¬на сім’ї;
– доброзичлива вимогливість членів сім’ї одне до одного;
– почуття захищеності та емоційного задоволення;
– гордість за належність до своєї сім’ї і відповідальність пе¬ред нею.
У сім’ї з позитивним психологічним кліматом кожен її член ста¬виться одне до одного з любов’ю і повагою, довірою і готовністю до¬помогти.
Важливими показниками позитивного психологічного клімату сім’ї є прагнення всіх її членів:
проводити вільний час у домашньому колі; вести бесіди на цікаві для всіх теми; спільно виконувати домашню роботу; бачити хороші намагання;
підкреслювати гідність і добрі справи кожного.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо члени сім’ї переживають тривогу, емоційний дискомфорт та відчуження — це є свідченням не¬гативного психологічного клімату в сім’ї.
Сімейні традиції як складова психологічного здоров’я сім’ї
За останні десятиріччя сімейні традиції змінилися. Те, що раніше було святим, символічно значимим, повним світоглядного змісту, сьогодні дещо втратило свою сутнісну висоту. Комп’ютерні ігри, аудіо-, відеопродукція, насилля і жорстокість, висвітлені у засобах масової інформації, певною мірою витісняють дорослих з виховного процесу, замінюють дітям батьківське спілкування, підривають авто¬ритет сім’ї. Причинами сімейних проблем стають не лише соціальні труднощі, а й невміння чи небажання
батьків турбуватися про бла¬гополучний клімат, домашній затишок, збереження добрих сімейних традицій, які, на жаль, сьогодні втратили свою значимість, звузилися до сімейного відпочинку та святкування окремих свят.
• Сімейні традиції — це узаконені часом правила життя сім’ї. Для кожного малюка надзвичайно важливо відчувати себе частиною єди-ного, взаємопов’язаного відповідальністю і обов’язками сімейного колективу. Вони зближують рідних людей, роблячи їх повноцінною сім’єю, а не просто спільнотою по крові. З одного боку, сімейні тра¬диції є однією з важливих умов формування психологічного здоров’я сім’ї, а з іншого — своєрідними механізмами передання наступним поколінням:
• законів внутрішньосімейної взаємодії;
• правил сімейного спілкування;
• способів розв’язання проблем і конфліктів.
У основі сімейних традицій завжди лежать певні ідеї, норми, які акумулюють досвід соціального розвитку, фіксують минуле і сьогодення сім’ї, забезпечують стабільність відносин, упорядкову¬ють і структурують їх. На думку психологів, сімейні традиції та ри¬туали можуть стати своєрідним «щепленням» проти віддаленості дітей від батьків, запорукою їхнього взаєморозуміння.
І хоча організаторами і продовжувачами сімейних традицій є до¬рослі, для дітей вони мають неабияке значення. Матусина звичка роз¬повідати дитині добру казочку перед сном, таємниче перевдягання тата в Діда Мороза, який приносить подарунки на Новий рік, знахо¬дження малюком під подушкою подарунка від святого Миколая і що¬денні вечері, під час яких члени сім’ї діляться враженнями від прожи¬того дня… Саме такі, на перший погляд, дрібнички прийнято називати сімейними традиціями. Вони дають перші уроки людських стосунків, вносять у дитяче життя відчуття стабільності, знімають тривогу, вті¬шають у миттєвих прикрощах чи невдачах, а отже, виконують опір¬ну і стабілізуючу функції для дитячої психіки.
З огляду на резуль¬тати опитування старших дошкільників найпоши¬
ренішими сімейними тра¬диціями є:
– святкування в сім’ї Нового року і днів народження членів родини (72 ;
– поїздка на відпочи¬нок (21 ;
-проведення вихід¬них днів у колі сім’ї, відвідування ляль¬кової вистави, зоо¬парку тощо (7 .
Більшість опитаних дітей старшого дошкільного віку (58 не звикли до спільної щоденної вечері, під час якої збираються всі члени родини. На прохання намалювати домашню вечерю діти зображають себе за столом з чашкою, тарілкою, перед теле¬візором. Відповіді, отримані під час бесіди, свідчать, що 35% дітей дивляться мультфільми, коли ве¬черяють. На жаль, не всі дорослі усвідомлюють, що сімейні трапе¬зи за спільним столом є однією з важливих домашніх традицій, у якій дитина навчається усвідом-лювати себе в загальному просторі взаємин з іншими людьми. Тут закладається розуміння таких базових відношень як «моє — твоє», «спільне — особисте», розуміння свого місця серед членів родини (справедливість розподілу, співвідношення власних бажань і мож-ливостей).
Простір накритого столу є, по суті, полем опредмечених від¬носин всіх членів родини. Відомий російський психолог Марія Осоріна наголошує, що психолог може дати об’єктивну характеристи¬ку сім’ї, відвідавши сімейний обід чи вечерю. Простір накритого столу, за яким зібралися члени родини, вона порівнює з шахмат- ною дошкою та розміщеними на ній у певній позиції фігурами. Так само, як досвідчений шахматист миттєво зчитує розподіл сил на дошці, так і хороший психолог одразу відчуває дух сім’ї та особли¬вості взаємин у сімейній групі.
Розкладені тарілки і прибори окреслюють місце та особистий простір для кожного учасника сімейної трапези. Дитина має брати посильну участь у підготовці до трапези: перелічувати всіх членів сім’ї, розкладати ложки, виделки тощо. Саме під час таких, на пер¬ший погляд, дріб’язкових щоденних дій діти стикаються з необхід¬ністю користування спільними предметами за
столом, тобто навча¬ються бути співучасниками в загальному предметно-соціальному просторі.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Важливо, щоб спільні сімейні традиції мали місце не лише у свята чи в окремо визначені дні, а стали що¬денною звичкою,потребою.
Обговорення подій, що сталися з татом чи мамою на роботі, дружній сміх біля телевізора, тиха розмова рідних під час підготовки уроків старшим братиком чи сестричкою — саме такий уклад буття дитини у рідному домі визначає стиль життя, вчить дитину відрізняти головне від другорядного, святе від пустого.
Дорослим, а особливо батькам, варто завжди пам’ятати, що саме у рідному домі дитина засвоює перші уроки життя, вчиться ро¬зуміти красу людських взаємин, збагачує особистий життєвий до¬свід, що у майбутньому слугуватиме фундаментом для побудови власної сім і.