запрошення

Безпека цивільного населення в зоні бойових дійБезпека цивільного населення в зоні бойових дій

день єдності

 «Освіта  для сталого розвитку – поетапний гармонійний та збалансований розвиток всебічно освіченої соціально активної особистості»

Сьогодні населення Землі складає більше 7 мільярдів. Якби кожна людина у світі підтримувала той же спосіб життя і рівень споживання як мешканці України, нам були б потрібні ще дві такі планети.

Якщо ми продовжимо експлуатувати Землю тими ж темпами, як зараз, наше майбутнє виявиться під загрозою. Та все ж, багато хто з нас вірить, що у нас є вибір і ми можемо змінити ситуацію. Один із способів довести цю думку до людей – допомогти нашим дітям зрозуміти, що є межа такої бездумної експлуатації ресурсів, і що якщо почати діяти зараз, у нас ще є надія.

Тож, нагальною потребою ХХІ століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрози, що постали перед людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні орієнтири – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства в цілому, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи, турбота про людину, її життя і дотримання її прав вважались такими ж важливими, як і саме життя.

Саме на таких засадах сформувалося поняття сталий розвиток (англ. – sustainable development).

Давайте спробуємо розібратися що таке сталий розвиток. Як ви розумієте поняття «сталий»? (стабільний, постійний, збалансований, фундаментальний, міцний), а поняття «розвиток» (зростання, рух, динаміка, вдосконалення, покращення, змінення)

Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «Our Common Future» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд у 1987 році. Воно трактувалося достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Необхідно зазначити, що поняття сталий розвиток не є тотожним поняттям економічно стабільний і екологічно безпечний розвиток (екорозвиток). Мова не йде тільки про забезпечення прогресу економіки та ресурсів для неї або лише про збереження природи. Поняття сталого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми з одного боку і суспільством та природою – з іншого.

Сталий розвиток охоплює три сфери суспільного життя: екологічну, економічну і соціальну, у кожній з яких визначальними є певні чинники.

1. В екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів; збереження біологічного різноманіття; боротьба з винищенням лісів; видалення відходів. Збереження екосистем для підтримання життя як невід’ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.
2. В економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактора в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».
3. У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографічних проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток.

Модель сталого розвитку націлена і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага надається прийдешнім поколінням.

Для забезпечення сталого розвитку – чи не найважливішого завдання, що будь-коли стояло перед людством, – особливі надії покладаються на освіту. Це питання постійно обговорюється на рівні глав держав і урядів, у рамках міжнародних і міжурядових, неурядових і просвітницьких організацій упродовж останнього десятиріччя.

За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005 року оголошено проведення Десятиріччя освіти для сталого розвитку. У березні 2005 року Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ ООН «Стратегія освіти для сталого розвитку». Міжнародне співтовариство наполегливо закликає до пе-

реорієнтації всіх сфер освіти на цілі сталого розвитку. У різних країнах упроваджуються і успішно працюють відповідні освітні програми й навчальні курси з цієї проблеми. Зокрема, у Швеції, США, наших сусідів – Польщі, Росії, Білорусії. З 1 вересня  офіційно вступили в силу 17 цілей в області сталого розвитку на період до 2030 року що були прийняті світовими лідерами у вересні 2015 року на саммиті ООН.

Очевидно, що розвиток освіти для сталого розвитку потребує нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту. Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не тільки ЗНАТИ, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ЕКОНОМНО ВИКОРИСТОВУВАТИ папір та разом з дорослими ВІДНОСИТИ паперові відходи до пунктів прийому макулатури.

Реалізація освітньої стратегії в інтересах сталого розвитку відбувається на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпауерменту» (з англ. еmpowerment– надання людині мотивації й натхнення до дії).

1) створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;

2) прийняття нею рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;

3) забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступність змісту (за принципом вибору кожною дитиною тих кроків, які вона хоче і може здійснити);

4) створення умов для появи у дітей ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток, що досягається насампе-

ред завдяки постійному позитивному (як за формою, так і за змістом) зворотному зв’язку.

Ці положення вимагають побудови принципово нової педагогічної моделі.

Чим же відрізняється нова педагогічна модель від традиційної.

Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто  навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення (а отже, і цінностей) до того чи іншого явища.

Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини.

Проте, згідно зі спостереженнями, відтворення в освітньому процесі такого ланцюжка не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні з однолітками. Отже, зазначена мо-

дель не відповідає дійсності. У цій схемі працює лише компонент І, а компоненти ІІ, ІІІ, IV зовсім не обов’язково є наслідком його реалізації.

Сучасна людина щодня зазнає впливу гігантської лавини інформації, в сотні тисяч разів більше того обсягу, що може засвоїти. Тому доводитися вибирати, що слухати, а на що активно реагувати. Отже, і викладення відомостей щодо екологічної кризи є недостатнім для того, аби вплинути на ціннісну орієнтацію дітей, а тим більше змінити їхню поведінку. Саме тому збільшення такої інформації в освіті ніяк не позначається на стані довкілля.

На практиці дієвим виявляється кардинально інший підхід, на якому побудована педагогічна модель «емпауермент» – педагогіка мотивації та дії. Щоб пояснити його суть, варто детальніше розглянути процес людської діяльності як такий.

Першим у людини виникає занепокоєння щодо якоїсь проблеми. Вона прагне отримати інформацію про шляхи її розв’язання, шукає та знаходить її, приймає рішення і діє відповідно до нього.

Часто результат породжує мотивацію до нового циклу діяльності. Ця модель може бути представлена у вигляді спіралі, коли кожен цикл певної мірою повторює попередній.

Отже, людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості, усвідомлення потреби тощо. Такий мотив може виникати як у процесі діяльності, так і під час осмислення її результатів. Проте зазвичай людина активізується лише тоді, коли бачить результат або вірить у нього. За педагогікою емпауермент, в освітньому процесі педагог може використовувати цю модель та стимулювати діяльність дітей, використовуючи такі способи :

1) допомога дітям у формулюванні намірів;

2) постановка запитань;

3) надання зворотного зв’язку.

Побудований на зазначених вище засадах освітній процесс покликаний допомогти дітям не тільки уявляти своє бажане майбутнє, а й активно його наближати.

У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює і скеровує їхні зусилля, спонукає до вибору способу діяльності, самостійного виконання обраних дій, обговорення їх. Педагог лише створює умови для безпечного і ефективного процесу навчання, запрошує взяти в ньому участь. Він повинен вміти слу-

хати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни.

Важливим чинником є і демонстрація самим педагогом моделей поведінки, орієнтованої на сталий розвиток, а також розвиток у дітей навичок критичного мислення. Використання проблемних питань спонукає їх до пошуку відповіді спільно з дорослими й однолітками за допомогою доступних їм засобів.

Реалізація в роботі дошкільного закладу ідей ОСР передбачає засвоєння дітьми, а через дітей їхніми батьками та самими педагогами надзвичайно важливих навичок екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства стійкого благополуччя, суспільства, яке засобами комфортного існування сьогодні з любов’ю створює таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь.

Для реалізації ідей для сталого розвитку фахівцями, науковцями були розроблені програми, навчальні курси спершу для старших школярів. Виявилось, що починати в старших класах запізно. І впровадили програму для молодших школярів. Знов – пізно. Наступний крок створення програми для старших дошкільників. Тож освіта для сталого розвитку для дітей дошкільного віку вперше стартувала в Україні саме цим посібником, у якому міститься коротке теоретичне обґрунтування ідей освіти для сталого розвитку, опис змісту і організації освітнього процесу. Особливості її організації в дошкільному закладі зумовлені специфікою розвитку психічних процесів у дітей цього віку, їх світоглядом, проте її принципи є загальними.

Мета курсу – сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя.

Завданнями курсу є створення умов для:

1) формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних для свідомого вибору способу власного життя;

2) усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;

3) розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямі.

Структура курсу визначається трьома основними темами (модулями), освоєння яких орієнтовно розраховано на півроку. Вивчення кожної з тем передбачає опрацювання трьох підтем, що складають її зміст.

Основною формою педагогічної діяльності з ОСР в дошкільному навчальному закладі обрано тематичний день. Організація тематичного дня забезпечує упровадження інтегративного підходу в навчанні та виховання дошкільників, адже протягом дня відбувається інтегрування освітніх ліній,

поєднання різних видів дитячої діяльності для найбільш повного і глибокого розкриття теми.

Найбільш вдалим для проведення тематичного дня є перший день тижня – понеділок. У наступні дні двох тижнів забезпечується закріплення, автоматизація виконуваних дітьми дій, їх природний перехід у мотивовані звички.

Структура тематичного дня передбачає певні організаційні складники.

Ранкові заходи

Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою, проте можуть бути пов’язані з темою дня.

У ці ранкові часи важливо зосередити увагу дітей на тих моментах, які стануть предметом обговорення та опрацювання протягом дня.

Важливим моментом ранку є ознайомлення дітей із символами, знаками, написаними словами, іншими способами унаочнення тематики дня. Добре, якщо педагог залучає дітей дорозташування слів, пов’язаних із темою дня, що надруковані (написані) на окремих картках на робочій панелі у груповому

приміщенні, прочитує їх сам чи за допомогою дітей, пропонуєпроілюструвати зміст цих слів, а потім протягом дня неодноразово привертає до них увагу дітей.

Спеціально організоване тематичне заняття

Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них.

Мета заняття полягає в допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті.

Заняття передбачає наявність певної структури, що обов’язково починається з мотиваційної частини. Її метою є пробудження допитливості, інтересу дітей до теми розмови, створення ситуації занепокоєння, мотивування на пізнання нової інформації, прагнення поширити свої знання. Педагог на занятті посідає позицію модератора. Концентрація уваги дітей на його особі недоречна.

На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст (шляхом читання чи розповіді вихователя), героями якого є хлопчик і дівчинка – Максимко і Оксанка. У тексті через конкретну ситуацію подається проблема, яку діти потім обговорюють разом із вихователем.

Обов’язковою частиною заняття є проведення короткого самодослідження дітьми власних звичок і досвіду за допомогою спеціальних карток, у яких вони значками позначають свій рівень володіння навичками.

Основну частину заняття складатиме опанування дій – обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей у взаємодії між собою. Інформаційний блок, а точніше монолог педагога, тобто та інформація, яку діти сприймають пасивно (просто слухають і мають прийняти на віру, заучують, відтворюють за допомогою запитань тощо), повинен бути зведеним на занятті до мінімуму.

Особливе значення має емоційний клімат заняття, на якому неможливі примус, тиск, моралізація, нудні вказівки тощо.

Атмосфера заняття, тон звернення до дітей має надихати їх на включення в ситуацію творчої дії, підігрівати пізнавальну активність та бажання діяти.

Відпрацювання дій

Усе, з чим діти ознайомилися на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці та під час активності у другій половині дня. Завданням педагога є створення спеціальних ситуацій, насамперед ігрових, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду виконання дій.

Під час прогулянки варто створювати ситуації, які стимулюють дітей до виконання дій, які вони опрацьовували на занятті. Наприклад, у темі «Спілкування» вихователь запрошує дітей взаємодіяти з іншими: привітатися, подякувати, попросити, запросити, запитати тощо. Надзвичайно важливим є засвоєння дітьми широкої палітри словесних формул міжособистісного спілкування, свідомий вибір з кількох найбільш точної й доречної за допомогою завдань і вправ та її застосування.

У другій половині дня педагог продовжує стимулювати дітей до застосування засвоєних протягом дня дій. Найбільшефективною для цього може бути ігрова діяльність дітей.

Повторення дій протягом наступних після тематичного днів

Зміст тематичних днів формується за принципом кумулятивності, тобто те, чого діти навчилися на попередніх етапах «додається» до нового змісту. Бажано стимулювати дітей до виконання запропонованих їм дій, акцентуючи на них увагу, до тих пір, поки вони не стають автоматизованими для переважної більшості дошкільників, тобто протягом 3–5 тижнів. В описі

кожної з тем подано конкретні методичні рекомендації, як забезпечити таке виконання.

Особливого значення набуває встановлення зворотного зв’язку з дітьми та їхніми батьками стосовно досвіду виконання засвоєних дій в реальному житті. Саме щоденне обговорення цих питань зробить їх предметом стійкого інтересу дітей. Очевидно, що без допомоги родин вихованців, зацікавленого й зваженого ставлення батьків до тих проблем, які піднімаються в процесі ОСР, не обійтись. Допомогти тут може правильно подана інформація, здатна викликати занепокоєння, примусити замислитися – інформаційні листівки в батьківському куточку, запропоновані диски з документальними фільмами, мультфільмами, презентаціями тощо.

«Щоб зробити дитину розумною і розважливою:

зробіть його міцним і здоровим!»

Збереження і зміцнення здоров’я дитини – першооснова

його повноцінного розвитку.

У будь-якому цивілізованому суспільстві немає більш важливої і головної цінності, ніж здоров’я дітей, а отже, пріоритет повинен бути відданий вирішення в першу чергу завдань, пов’язаних з дитячим здоров’ям.

Рух становить основу практично будь-якої діяльності дитини. Головна мета фізичного виховання в дошкільному освітньому закладі полягає в тому, щоб задовольнити природну біологічну потребу дітей у русі, добитися хорошого рівня здоров’я та фізичного розвитку дітей.

Треба визнати, що в сучасному суспільстві пріоритетним стає інтелектуальний розвиток дитини. Діти в більшості відчувають «руховий дефіцит», тобто кількість рухів, вироблених ними протягом дня, нижче норми. Це збільшує статичне навантаження на певні групи м’язів. Знижується сила і працездатність м’язів, що спричиняє за собою порушення функцій організму. Спираючись на думки фахівців в галузі фізичного виховання дошкільників, які стверджують, що саме в дошкільному віці в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров’я, створюються передумови для розвитку витривалості, швидкісно-силових якостей, відбувається вдосконалення діяльності основних фізичних систем організму. Тому необхідно вести пошук нових підходів для залучення дітей до занять фізкультурою і спортом, розвиваючи інтерес до руху як життєвої потреби бути спритним, сильним, сміливим. Ми усвідомлюємо, що фізичний та інтелектуальний розвиток має відбуватися паралельно. Рішення цієї проблеми бачиться в сукупності соціально-педагогічних умов. Цьому сприяє і використання нестандартного обладнання в роботі з фізичного виховання дітей.

Нестандартне обладнання – це завжди додатковий стимул фізкультурно-оздоровчої роботи. Тому ніколи не буває зайвим. Можна без особливих витрат оновити ігровий інвентар у спортивному залі, якщо є бажання і трохи фантазії.

Спортивно-ігрове нестандартне обладнання покликане сприяти вирішення специфічних завдань цілеспрямованого розвитку моторики, так і вирішення завдань їх всебічного розвитку і формування особистості, а саме:

• збагачувати знання про світ предметів та їх багатофункціональності;
• привчати відчувати себе в просторі, орієнтуватися в ньому;
• створювати умови для прояву максимуму самостійності, ініціативи, вольових зусиль;
• привчати застосовувати предмети спортивно-ігрового нестандартного обладнання в самостійної діяльності;
• пробуджувати інтерес до спортивних ігор, занять, розширювати коло уявлень про різноманітні види фізкультурних вправ, їх оздоровчому значенні.

Проведення фізкультурних занять з використанням нестандартного обладнання показує, що збільшення рухової активності дітей можливе як за рахунок якісного поліпшення методики занять, підвищення їх моторної щільності, так і за рахунок застосування нестандартного обладнання, його ефективного використання, що дозволяє швидко і якісно формувати рухові вміння і навички.

Ефективно використовувати фізкультурне обладнання – це значить забезпечити оптимальну тривалість його застосування протягом усього дня в різних формах і видах діяльності з тим, щоб домогтися оволодіння дітьми усіма видами фізичних вправ, їхнього рухового творчості на рівні вікових та індивідуальних можливостей. Один із прийомів підвищення ефективності використання фізкультурного обладнання – новизна, яка створюється за рахунок внесення нового нестандартного обладнання, зміни переносного обладнання, різних допомог у своєрідні комплекси (смуги перешкод, будиночки, парканчики, бар’єри). Діти всіх вікових груп виконують вправи з нестандартним фізкультурним обладнанням з великим задоволенням і досягають хороших результатів.

Навчання математики дітей дошкільного віку немислимо без використання цікавих ігор, завдань, розваг. При цьому роль нескладного цікавого матеріалу визначається з урахуванням вікових можливостей дітей і завдань всебічного розвитку та виховання: активізувати розумову діяльність, зацікавлювати математичним матеріалом, захоплювати і розважати дітей, розвивати розум, розширювати, поглиблювати математичні представлення, закріплювати отримані знання та вміння, вправляти у вживанні їх в інших видах діяльності, новій обстановці.

Використовуються логіко-математичні ігри та з метою формування уявлень, ознайомлення з новими відомостями. При цьому неодмінною умовою є застосування системи ігор і вправ.

Діти дуже активні в сприйнятті задач – жартів, головоломок, логічних вправ. Вони наполегливо шукають хід рішення, який веде до результату. У тому випадку, коли цікава задача доступна дитині, у нього складається позитивне емоційне ставлення до неї, що стимулює розумову активність. Дитині цікава кінцева мета: скласти, знайти потрібну фігуру, перетворити, яка захоплює його.

З усього різноманіття математичного матеріалу в дошкільному віці найбільше застосування знаходять дидактичні ігри. Основне призначення ігор – забезпечити упражняемость дітей у розрізненні, виділення, називанні множин предметів, чисел, геометричних фігур, напрямків, і т. д. В дидактичних іграх є можливість формувати нові знання, ознайомлювати дітей зі способами дій. Кожна з ігор вирішує конкретну задачу вдосконалення математичних кількісних, просторових, тимчасових) уявлень дітей.

Логіко-математичні ігри включаються безпосередньо в зміст занять як одного із засобів реалізації програмних завдань. Місце цих ігор в структурі заняття з ФЕМУ визначається віком дітей, метою, значенням, змістом заняття, спрямованого на виконання конкретного завдання формування уявлень. В молодшій групі, особливо на початку року всі заняття повинно бути проведено у формі гри. Логіко – математичні ігри доречні і наприкінці заняття з метою відтворення, закріплення раніше вивченого. Так, у середній групі на заняття з ФЕМУ після ряду вправ на закріплення назв основних властивостей (наявність сторін, кутів) геометричних фігур може бути використана гра «знайди і назви».

У формуванні у дітей математичних уявлень широко використовуються цікаві за формою і змістом різноманітні дидактичні ігрові вправи. Вони відрізняються від типових завдань і вправ незвичністю постановки завдання ( знайти, здогадатися), несподіванкою піднесення її від імені, якогось літературного казкового героя (Буратіно, Чебурашки, Незнайка). Вони цікаві для дітей, емоційно захоплюють їх. А процес вирішення, пошуку відповіді, заснований на інтерес до завдання, неможливий без активної роботи думки. Цим положенням і пояснюється значення логіко-математичних ігор, завдань і вправ в розумовому і всебічному розвитку дітей. В ході ігор та вправ з цікавим математичним матеріалом діти оволодівають вмінням вести пошук рішення самостійно. Вихователь озброює дітей лише схемою і напрямком аналізу цікавої задачі, що приводить в кінцевому результаті до вирішення. Систематичне вправу в рішенні задач таким способом розвиває розумову активність, логічне мислення, самостійність думки, творче ставлення до навчальної задачі, ініціативу.

У дитячому садку в ранковий і вечірній час можна проводити ігри математичного змісту ( словесні і з використанням посібників), настільно – друковані, такі, як «фігур Доміно», «Склади картинку», «Арифметичне доміно», «Лото», «Знайди пару», ігри в шашки і шахи. При правильній організації і керівництві з боку вихователів ці ігри допомагають розвитку у дітей пізнавальних здібностей, формуванню інтересу до дій з числами, і геометричними фігурами, величинами, вирішення завдань. Таким чином, математичні уявлення дітей удосконалюються. Але цього недостатньо для виявлення і розвитку різноманітних інтересів і схильностей дошкільнят. Дидактичні ігри організуються та направляються вихователем. Діти рідко грають в них за власним бажанням. У дитячому садку потрібно створювати такі умови для математичної діяльності дитини, при яких він виявляв би самостійність при виборі ігрового матеріалу, ігри, виходячи з країн, у нього потреб, інтересів. В ході гри, що виникає з ініціативи самої дитини, він долучається до складного інтелектуальної праці.

Куточок цікавої математики – це спеціально відведений, математично оснащене іграми, посібниками та матеріалами і певним чином художньо оформлене місце. Організувати його можна, використовуючи звичайні предмети меблів: стіл, шафа, забезпечивши вільний доступ дітей до знаходяться там матеріалів. Цим самим дітям надається можливість вибрати цікаву гру, допомога математичного змісту і грати індивідуально або спільно з іншими дітьми, невеликою підгрупою.

Організовуючи куточок цікавої математики, треба виходити з принципу доступності ігор дітям в даний момент і поміщати в куточок такі ігри та ігрові матеріали, освоєння яких дітьми можливі на різних рівнях. Від засвоєння заданих правил та ігрових дій вони переходять до вигадування нових варіантів ігор. Великі варіанти для творчості є в іграх «Танграм», «Колумбове яйце», «Чарівне коло», «Кубики і колір», «Кубики для всіх» та ін. Діти можуть придумувати нові більш складні силуети не тільки одного, але і з 2 – 3 наборів до гри; один і той же силует, наприклад, лисицю, складати з різних наборів. Для стимулювання колективних ігор і творчої діяльності дошкільнят необхідно використовувати магнітні дошки, фланелеграфи з наборами фігур, лічильних паличок, альбоми для замальовки придуманих ними завдань, складання фігур.

З різноманіття головоломок найбільш прийнятні в старшому дошкільному віці головоломки з паличками. Їх називають завданнями на кмітливість геометричного характеру, так як в ході рішення, як правило, йде перетворення одних фігур на інші, а не тільки зміна їх кількості. У дошкільному віці використовуються самі прості головоломки. Необхідно мати набори звичайних рахункових паличок, щоб складати з них наочні задачі – головоломки. Крім цього будуть потрібні таблиці графічно зображеними на них фігурами, які підлягають перетворенню. На зворотному боці таблиці вказується, яке перетворення треба виконати і яка фігура повинна вийти в результаті.

Особливе місце серед математичних розваг займають ігри на складання площинних зображень предметів, тварин, птахів, будинків, кораблів із спеціальних наборів геометричних фігур. Набори фігур при цьому змінюються не довільно, а являють собою частини розрізаної певним чином фігур: квадрата, трикутника, кола, овалу. Вони цікаві дітям і дорослим. Дітей захоплює результат скласти побачене на зразку або задумане, і вони включаються в активну практичну діяльність по підбору способу розташування фігур з метою створення силуету.

З різноманіття логіко-математичних ігор і розваг найбільш доступними і цікавими в дошкільному віці є загадки, задачі – жарти. В загадках математичного змісту аналізується предмет з часової точки зору, з кількісної або просторової, помічені прості математичні відносини: Два кільця, два кінця, а посередині цвях (ножиці). Чотири братика під одним дахом живуть (стіл).

Призначення загадок і задач – жартів, цікавих питань полягає в залученні дітей до активної розумової діяльності, вироблення вміння виділяти головні властивості, математичні відносини, замасковані зовнішніми несуттєвими даними. Вони можуть бути використані вихователем в процесі розмов, бесід, спостережень з дітьми за якимись явищами, тобто в тому випадку, коли створюється необхідна ситуація.

З метою розвитку мислення дітей використовують різні види логічних завдань та вправ. Це задачі на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, знаків, на пошук закономірностей, чисел, завдання типу матричних, на пошук бракуючої в ряді фігури (знаходження закономірностей, які лежать в основі вибору цієї фігури) та ін., наприклад: Яка з фігур тут зайва і чому? Яке число треба поставити у порожню клітку? Гра «Четвертий зайвий». Призначення логічних завдань і вправ полягає в активації розумової діяльності дітей, у пожвавленні процесу навчання.

Ігри на кмітливість, головоломки, цікаві ігри викликають у дітей великий інтерес. Діти можуть, не відволікаючись, довго вправлятися в перетворенні фігур, перекладаючи палички або інші предмети за заданим зразком, за власним задумом. У таких заняттях формуються важливі якості особистості дитини: самостійність, спостережливість, винахідливість, кмітливість, виробляється посидючість, розвиваються конструктивні вміння. У ході вирішення задач на кмітливість, головоломки діти вчаться планувати свої дії, обмірковувати їх, шукати відповідь, здогадуватися про відповідь, проявляючи при цьому творчість.