Консультація музкерівника “ЯК ВИХОВУВАТИ МУЗИЧНІСТЬ ДИТИНИ”

ЯК ВИХОВУВАТИ МУЗИЧНІСТЬ ДИТИНИ

1. Необхідно розвивати музикальність дитини, незалежно від віку або природжених даних. Досвід показав, що музикальність, навіть зовсім незначна, легко піддається розвиткові, якщо займатися планомірно і цілеспрямовано. Робити це необхідно тому, що здатність сприймати музику, переживати її і навіть створювати – є загальнолюдська особливість.

2. Батьки повинні цікавитись, що і як співає дитина, які нові пісні вона вивчила в дитячому садку. Треба привчати дітей виконувати вивчені пісні в колі сім’ї, виховувати в них сміливість, невимушеність, виразність виконання.

3. Дорослі мусять берегти слух дитини від шкідливих впливів: різкі, гучні звуки (крик, шум, увімкнуте на повну силу радіо) – все це негативно відбивається на гостроті її слуху. Треба берегти голос дитини, не дозволяти кричати, голосно співати.

4. Потрібно залучати дитину до театру, особливо, музичних вистав, бажано робити це систематично. Музика допоможе дитині не лише відчути прекрасне, а й усвідомити його. Емоційний вплив музики набагато більший, ніж вплив будь якого іншого мистецтва.

5. Перегляд дитячих передач (мультфільмів, фільмів), прослуховування аудіо касет має бути тривалістю 20-30 хвилин за 1 сеанс. При цьому це має бути колективний перегляд, щоб дитина змогла отримати коментар по ходу дії. Дуже важливо, щоб одержані враження сприяли формуванню доброго смаку, всебічному розвитку дитини, несли позитивний настрій, максимально уникати агресії на екрані та в музиці.

6. Залучати дітей до сімейних традицій, знайомити їх з народними обрядами Харківщини та України, співати з ними українські народні пісні, розмовляти на Українській мові (яка є дуже мелодійною та співучою, образною та виразною) це впливає на патріотичні почуття дитини.

7. Бажано співати дітям колискові, святкові, дитячі та патріотичні пісні. Спільні співи посилюють довіру, взаєморозуміння, позитивні емоційні контакти, які полегшують виховний вплив на дитину.

Рекомендації для батьків щодо оптимізації взаємин із дитиною

Рекомендації для батьків щодо оптимізації взаємин із дитиною

Проявляйте безумовну любов та прийняття дитини в будь-якій ситуації. У жодному разі не вживайте висловлювань на кшталт «Якщо ти знову так зробиш, мама і тато тебе більше не любитимуть!».
Ніколи не обзивайте та не ображайте дитину. Можна проявляти незадоволення дією дитини, її вчинком, поведінкою, але не її особистістю в цілому.
Будьте чуйними до дитини. Якщо дитина просить вас погратися з нею, приділити їй увагу, а ви на той момент не можете цього зробити, не дратуйтеся через її надокучливість. Ліпше покажіть дитині, що розумієте її прохання, поясність, чому в даний момент не можете виконати його. Не варто «відкуповуватися» від дитини іграшками та подарунками, для неї набагато важливіша та потрібніша ваша безпосередня увага.
Говоріть із дитиною про її почуття. Дитина поступово засвоїть мову своїх почуттів, і їй буде простіше сказати вам, що вона ображена, засмучена, зла, почуває себе самотньою, а не намагається привернути вашу увагу своєю поведінкою. Єдине, чим не варто зловживати, так це впевненістю у тому, що дорослий ліпше знає, що відчуває дитина. Дорослий може лише припускати (на основі свого досвіду, самоспостереження, спостереження за оточенням), що означає поведінка дитини. Дитина має бути активним оповідачем про свій внутрішній світ. Дорослий має лише надавати їй таку можливість та засоби для її втілення.
Обіймайте та цілуйте дитину. Обійми виконують надзвичайно важливі функції для дитини: прийняття, підтримки, захисту, поновлення емоційного комфорту, єдності сім’ї, фактичне підтвердження любові батьків, а також того, що батьки мають потребу в тактильних та емоційно насичених контактах із нею.
Поважайте особистість у вашій дитині. Дослухайтеся до її думки, сприймайте серйозно її почуття. Надавайте дитині достатню свободу та незалежність, за яку дитина сама відповідатиме. Водночас покажіть їй, що за необхідності, якщо вона попросить, ви готові допомогти їй, дати слушну пораду тощо. У дитини має бути своя територія, вхід на яку дорослим дозволено лише за її згоди. Помилково вважати, що в дитини не має бути жодних секретів від батьків.
Не забувайте хвалити дитину. Коли дитина правильно реагує на похвалу, намагайтеся закріпити ці зусилля. Дитина ліпше реагує на похвалу, коли бачить, що батьки справді задоволені нею. Не варто казати слова на кшталт «хороший хлопчик» чи «хороша дівчинка». Ліпше висловлюватися так: «Мені подобається, як ти вчинив (ла)». Така похвала дає дитині змогу відчути, що вона може скласти гарне враження про себе.
Розмовляйте з дитиною наодинці. Якщо дитина провинилася, розмовляйте з нею про її вчинок без свідків (родичів, інших дітей тощо). Під час розмови намагайтеся не використовувати емоційних висловлювань на кшталт «Як не соромно». Будьте стриманими та виваженими.
Приділяйте час спільній діяльності з дитиною. Вигадайте значущий для вашої сім’ї ритуал. Наприклад, читання казки перед сном, спільний перегляд мультфільмів, участь у настільних іграх, проведення сюжетно-рольових ігор для всієї сім’ї тощо.

Використання мультфільмів як засобу розвитку зв’язного мовлення дошкільників

Використання мультфільмів
як засобу розвитку зв’язного мовлення дошкільників
Із кожним роком використання в освітньому процесі нових технічних засобів стає все популярнішим. На сучасному етапі розвитку техніки створені спеціальні навчальні матеріали та програми для дітей дошкільного віку. Такі засоби мають універсальні дидактичні можливості: вони дають змогу навчати дітей мови і розвивати мовлення в діалоговому режимі з урахуванням їхніх індивідуальних і вікових можливостей. На жаль, у вітчизняній дошкільній лінгводидактиці відсутній досвід використання технічних засобів у освітньому процесі. Безумовно, у практиці навчання дошкільників використовували діафільми, навчальні відео, навчальне телебачення і навіть художні фільми. Проте це є швидше винятком, ніж правилом. Головним недоліком є те, що мовна та культурна дійсність у технічних засобах відтворюється умовно.
1. Можливості використання світлової та звукової техніки
в освітньому процесі
У освітньому процесі дошкільного закладу доцільно використовувати світлотехнічні й звукотехнічні засоби. Світлотехнічні засоби, як-от: відеопроекційні апарати, діапроектори, кадропроектори, кодоскопи, фільмоскопи, дають змогу візуалізувати інформацію, яка під час освітнього процесу може виконувати різні функції:
• бути опорою для розуміння структури мови;
• бути сполучною ланкою між смисловою і звуковою сторонами слова, полегшувати запам’ятовування сюжету;
• проектувати на екран різні комунікативні ситуації. Звукотехнічні засоби дають змогу застосовувати всі види звукової наочності у процесі навчання вимови літер як близькоспорідненої, так і іноземної мов.
Сучасні мультимедіатехнології дають змогу поєднувати різні види представлення інформації: текст, статичну й динамічну графіку, відео- та аудіозаписи в єдиний комплекс, що дає дитині змогу активно брати участь у різних видах діяльності.
Під час перегляду відеоматеріалів зоровий аналізатор полегшує дитині сприймання й розуміння мовлення на слух. Такі зорові опори, як: органи мовлення, жести, міміка, кінеми тощо, підкріплюють слухові відчуття, полегшують внутрішнє промовляння. Отже, вихователь під час проведення заняття з навчання мови та розвитку мовлення має можливість:
• створювати мовленнєве середовище;
• інтенсифікувати процес, поєднуючи форму, організацію, темп заняття і слухо-зоровий вилив на дитину з її реальними можливостями щодо сприймання й перероблення інформації;
• ефективно реалізувати принципи навчання, що виховує, тому що телеекран дає змогу зробити процес засвоєння пропонованого матеріалу більш живим, цікавим, проблемним,
• переконливим і емоційним, оскільки інформація за допомогою відео подається у двох планах: сенсорному і субсенсорному (один із проявів несвідомого);
• контролювати сприймання та засвоєння інформації, вносити свої корективи у процес навчання за допомогою відео.
2. Аналіз сучасного стану медіадидактичного забезпечення
освітнього процесу
Із-поміж усіх медіатехнологій найпопулярнішими серед дошкільників, безумовно, залишаються мультиплікаційні фільми. Існує низка телеканалів, які транслюють мультфільми, що впливають на свідомість дітей. Мультфільми, з одного боку, дають батькам змогу відволікти чимось дитину на певний час, а з іншого — виконують неабияку виховну, пізнавальну й розвивальну функції. Фахівці виокремлюють кілька принципів дії механізму формування в дітей соціальних установок і цінностей під впливом мультиплікаційних фільмів, зокрема:
• інформування — підвищення обізнаності дітей про довкілля, формування первинних уявлень про добро і зло, еталони хорошої і поганої поведінки;
• ідентифікація — засвоєння соціальних установок і цінностей шляхом зіставлення себе з персонажами мультфільмів; імітація — копіювання поведінки, наслідування героїв мультфільмів.
Сюжети мультфільмів — стандартні ситуації, у які потрапляють діти в повсякденному житті, у процесі спілкування з іншими членами суспільства. Вони демонструють соціальні норми, правила, гендерні ролі, цінності й моделі поведінки тощо. Відтак діти відтворюють сюжети, закріплюючи способи дії в тих чи тих ситуаціях.
На жаль, сучасні мультфільми характеризуються особливо низьким рівнем мовленнєвої культури. Вони містять грубі, жаргонні слова, неприпустимі для слуху дитини.
Наприклад: шмаркач, тупий, гальмо, бовдур, дебіт, кретин, повний відпад. У мультсеріалі «Спанч Боб» (Губка Боб) є серії з назвами: «Ласкаво просимо в помийницю», «Маньяк-душитель» тощо. Також у перекладі багатьох мультфільмів широко використовують жаргонну лексику, як от: прикольно, пофігу, шізове містечко тощо. Сучасна анімація часто-густо пропонує недитячі теми, про що свідчать, скажімо, такі фрази з популярного мультфільму «Шрек»: «Будемо розповідати одне одному про любовні пригоди», «ми сексуальні» і т.д. Крім того, різні герої багатьох сучасних мультфільмів говорять однаковими голосами, однаково сміються, видають однакові звуки.
Діти, як не прикро, використовують цю лексику, вважаючи її справжньою, живою, «прикольною». Саме вона може стати для них ґрунтом культури мовлення у подальшому.
3. Негативний вплив сучасних мультфільмів
на процес соціалізації дітей
Як і будь-який інший медіапродукт, мультфільми можуть впливати на процес соціалізації особистості як позитивно так і негативно. У радянські часи мультфільми не штампували щомісяця. Вони були одиничним продуктом, від цього їх якість лише вигравала. Кожну деталь було продумано до дрібниць, щоб вносити у свідомість дитини лише позитивну інформацію.
На жаль, як наприкінці минулого століття, так і сьогодні, мультиплікаційна індустрія переживає не найкращі часи. Вітчизняних мультфільмів створюють замало, тому звільнену частку на ринку медіапродукції посіли американські та японські мультфільми, що розраховані на іншу аудиторію, ментальність, несуть у собі елементи іншої культури. На думку фахівців, більшість сучасних мультфільмів можуть мати небезпечні для дітей і суспільства наслідки. Низка мультфільмів і мультсеріалів відверто пропагують антисоціальну поведінку, неповагу, цинізм, жорстокість до людей, дискредитують статус дорослих, спонукають до здійснення протиправних дій тощо.
Яскравим прикладом цього є здійснений російським науковцем Ольгою Араптановою аналіз кількох серій мультфільму «Маша і Ведмідь», що охоплює аспекти структурного аналізу, аналізу медійних стереотипів, персонажів медіатекстів, автобіографічного, схематичного, ідеологічного і філософського, етичного, естетичного аналізів. На думку науковця, головні герої не роблять добрі вчинки, а подають негативні приклади, що руйнують дитячу психіку.
Сучасні мультфільми аж ніяк не формують морально-етичні норми поведінки дитини в соціумі, а вчать її неприпустимих для нашої культури й виховання жорстокості, цинізму, спонукають до руйнування.
Мультфільм як аудіовізуальний медіа-текст, залишаючись ефективним для розв’язання багатьох освітніх завдань, сьогодні є знаряддям маніпуляцій свідомістю дітей дошкільного віку. У багатьох мультфільмах неадекватний стиль поведінки демонструють позитивні персонажі. Діти, ідентифікуючи себе із цими героями, наслідуючи їх, поступово засвоюють агресивні моделі поведінки, приймаючи їх як норму. У результаті регулярного зіткнення з тим, що девіантна поведінка на телеекрані не карається і навіть не осуджується, у дітей відбувається формування й легітимація деструктивних соціальних установок і цінностей. Такому стану речей сприяє і субсенсорне сприймання.
Субсенсорне сприймання (від лат. sub — під; sensus — почуття, відчуття)— один із проявів несвідомого; форма безпосереднього психічного відображення дійсності, що зумовлюється такими подразниками, про вплив яких на його діяльність суб’єкт може не здогадуватися; один із проявів несвідомого.
Доведено, що діти починають визнавати анімаційні фільми чи мультфільми як нереальні у віці близько шести років. До семи років вони зазвичай ще не здатні розрізняти адекватно фантазію та реальність у медіа.
Отже, необхідність соціального контролю ціннісного змісту мультиплікаційних фільмів особливо актуальна. Розв’язання цього завдання тісно пов’язане з проблемою розроблення медіадидактичного підходу до переліку медіапродукції, що може бути запропонована дітям дошкільного віку для самостійного перегляду або перегляду в присутності дорослого.
У сучасних мультфільмах існує низка недоліків, які негативно впливають на формування психіки дітей, зокрема:
• неправильне формування інстинкту самозбереження, неусвідомлене підштовхування дитини до суїциду — герої можуть по кілька разів вмирати і воскресати; надлишок агресії та насильства на екрані. Головний герой — агресивний і може завдавати шкоди оточенню, у результаті дошкільники можуть наслідувати дії героя;
• наділення жінки чоловічими рисами характеру й навпаки — це може бути відображено в одязі, поведінці й учинках персонажа;
• повна безкарність — поганий вчинок персонажа не карається, а іноді навіть вітається — у дітей може сформуватися стереотип уседозволеності;
• немає чіткої межі між добром і злом — навіть позитивний персонаж може теж вчиняти погано заради досягнення мети. З огляду на вікові особливості, як-от: наївно-реалістичний характер, фрагментарність, фабульність сприймання, дошкільники не здатні критично ставитися до побаченого.
4. Критерії добору якісних мультфільмів
Критеріями добору мультфільмів з точки зору їх придатності для використання як засобу навчання мови і розвитку мовлення визначено такі:
• емоційна та мовленнєва насиченість, сюжету мультфільму;
• відповідність структури текстів мультфільму можливостям дитячого сприймання й розуміння, співвіднесеність їх із дитячим досвідом і пережитими подіями;
• динамізм фільму, гострота й експресивний розвиток сюжету, захопливі для дитини події; яскравість, оригінальність, та індивідуальність зображення героїв — вони запам’ятовуються;
• зв’язок фільму з реальною життєвою ситуацією дитини, її відносинами з довкіллям;
• пробудження бажання наслідувати позитивного героя, зокрема його благородство й успішність.
5. Технологія використання мультфільмів як освітнього засобу
Результати ґрунтовного аналізу теоретичних і практичних доробок науковців і практиків дають підстави стверджувати, що сучасне медіадидактичне забезпечення освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах — недосконале. Пропонуємо авторську технологію застосування відеосюжетів із мультфільмів як засіб навчання мови й розвитку зв’язного мовлення старших дошкільників, для якої розроблено систему тематичного планування.
Коротко охарактеризуємо концептуальні підходи до реалізації технології та певні рекомендації щодо її втілення. Найсприятливіша технологія роботи з мультфільмами передбачає формування у дітей таких умінь:
• організовано й усвідомлено сприймати інформацію;
• спостерігати, класифікувати, обирати;
• аналізувати й резюмувати отриману інформацію;
• усно висловлювати думки щодо побаченого.
Це зумовлено певними причинами. По-перше, тому що екранні засоби для сучасної дитини є звичайними й улюбленими, зустріч із ними приносить їй радість. По-друге, використання відео в навчанні мови та розвитку мовлення допомагає й дорослому розкривати свої творчі здібності. По-третє, використання екранних засобів дає змогу дорослому розширити варіативність ситуацій у межах відпрацьованої лексико-граматичної теми (якщо йдеться про організований процес навчання), привносячи щоразу щось нове, що викликає інтерес у дитини і дає імпульс для вербального висловлювання. А отже, дає змогу повніше здійснювати комунікативну спрямованість процесу навчання мови й розвитку мовлення.
Навчання мови та розвиток мовлення неможливі без опори на принцип наочності. Наочність є засобом навчання, що забезпечує оптимальне засвоєння освітнього матеріалу, виявляється ефективним прийомом розвитку пам’яті, утворює основу розвитку творчої уяви та мислення і є джерелом набуття знань. Мовна наочність охоплює мовленнєву діяльність дорослого й дитини, її можна застосовувати на кожному занятті незалежно від його етапу, цілей і завдань. Вона реалізує комунікативну спрямованість заняття, від ступеня її використання залежить показник щільності спілкування на занятті.

Консультація для батьків “Одягання дітей за різної температури повітря”

Як одягати дітей у приміщенні

При помірній руховій активності одяг дітей має відповідати вимогам санітарних норм і правил щодо режиму та організації діяльності дошкільних навчальних закладів.

Температура повітря Одяг Допустима кількість шарів одягу
+18˚С …+20˚С Бавовняна білизна
Сукні з напіввовняної або товстої бавовняної тканини
Панчохи
Гольфи – для дітей від 5-ти років 2-3
+21˚С …+22˚С Бавовняна білизна
Сукні (сорочки)з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом
Гольфи 2
+23˚С і вище Тонка бавовняна білизна або без неї
Легкі сукні
Бавовняні сорочки без рукавів
Шкарпетки 1-2

Як одягати дітей на прогулянку

Прогулянки на відкритому повітрі слід проводити не рідше двох разів на день із достатньою руховою активністю і за умови відповідного одягу дітей. Для забезпечення високого оздоровчого ефекту від прогулянки не дозволено скорочувати тривалість перебування на свіжому повітрі – 2-3 години на добу, за винятком випадків погіршення самопочуття і порушення стану здоров’я дитини.
За температури повітря -4˚С …-10˚С і швидкості руху повітря до 2 м/с, дітей необхідно одягати у зимові пальта, шуби, комбінезони (4-5 шарів одягу). При цьому допускаються ігри із руховою активністю середньої інтенсивності.
При подальшому зниженні температури і збільшенні руху повітря активність дітей потрібно збільшувати.
Пам’ятайте! Прогулянки дітей не проводять при температурі повітря нижче -20˚С або швидкості руху повітря понад 7 м/с.
Прогулянки на повітрі дозволено проводити в дошкільному закладі за таких умов:
– ясла – температура повітря не нижче -10˚С;
– сад – температура повітря не нижче -15˚С.
Рухливі ігри можна проводити за температури повітря +3˚С …-3˚С і швидкості вітру не більше 3-7 м/с. при цьому на дитині має бути 3-4 шари одягу, враховуючи комбінезон та куртку для захисту від вітру.
Під час прогулянок у літній період діти повинні бути в головних уборах (капелюшки, косинки, панамки).
Для запобігання перегрівання на сонці значну частину прогулянки діти мають перебувати в тіні дерев і під тіньовими навісами. Якщо немає вітру, прогулянки супроводжуються водними процедурами, іграми з водою. Діти граються лійками та гідроіграшками, плескаються у відкритому басейні.
Під час дощу діти мають гуляти на території тіньових навісів.

Роль батьків у соціальному становленні й розвитку обдарованої дитини

Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують головну роль у становленні й розвитку не лише обдарованості дитини, а й загалом її особистості.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ. Часом осліплені любов’ю або егоїзмом батьки нав’язують дитині свої уявлення п світ і місце дитини в ньому. Невдала кар’єра одного з батьків стає причиною того, що дитині нав’язують мрію, яку самі колись не змогли реалізувати. На плечі дитини лягає тягар батьківських очікувань, які вона боїться не виправдати. Дитині не цікаво займатися чужою справою, її позбавляють можливості займатися тим, що подобається. Натомість талант дитини, яку ні до чого не зобов’язують, з року в рік стає яскравішим. Вона вчиться, наслідує, підлаштовується під закони соціуму, знаходить себе у тій чи тій галузі, а відтак самостійно реалізовує свої здібності.

У певний момент дитина сама відкриває свою обдарованість і розуміє, щ чимось відрізняється від інших. Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, переконати, що її особливість – це нормально, щ як вона не розвивалася б – її любитимуть. Головне для дитини – спілкування: поглядом, дотиком, жестами, знаками, словами. Спілкування з рідними: мамою і татом, бабусею й дідусем, братами й сестрами. Батьки мають створити для дитини культ сім’ї, культ дому. Важливо, щоб дитина постійно відчувала радість, отримувала позитивні емоції. А досягти цього можна, використовуючи прості засоби, як-от: любов до дитини, одне до одного, хороший настрій, фантазію і творчість.
Сучасний російський психолог Юлія Гіппенрейтер надає батькам уроки спілкування з дітьми. У своїй книжці «Общаться с ребенком. Как?» автор надає рекомендації щодо висування вимог до дітей будь-якого віку з боку дорослого.

Не вимагайте від дитини неможливого або того, що виконати важко, ліпше придивіться, що можна змінити в навколишньому середовищі на користь дитини; коли ви говорите про свої почуття дитині, висловлюйтеся від першої особи, повідомте про себе, свої переживання, а не обговорюйте поведінку дитини тощо.

Темою одного з «уроків» є вміння дорослого слухати дитину: батькам необхідно оволодіти методикою «активного слухання». Сутність такого слухання – «повертати» дитині в бесіді те, про що вона вас повідомила, при цьому позначивши його почуття. Щоб було зрозуміло, наведемо два діалоги пасивного й активного слухання співрозмовників.

Пасивне слухання Активне слухання
Мама: Володю, одягайся швидше, до садка запізнюємося.
Володя: Я не можу, допоможи мені.
Мама: Не вигадуй. Скільки разів ти вже сам одягався!
Володя: Сорочка противна, не хочу її.
Мама: Нові фокуси! Зараз же одягайся!
Володя: А у мене не застібається…
Мама: Не застібається – так і підеш. Усі діти побачать, який ти неохайний.
Володя: Ти погана… Мама: Володю, одягайся швидше, до садка запізнюємося.
Володя: Я не можу, допоможи мені.
Мама (зупиняється на хвилинку): Не можеш сам впоратися…
Володя: Сорочка противна, не хочу її одягати.
Мама: Тобі не подобається сорочка…
Володя: Так. Учора діти сміялися з неї: говорили, що вона дівчача.
Мама: Тобі було дуже неприємно. Розумію… Давай одягнемо ось цю!
Володя (із полегшенням): Давай!
(швидко одягається)

До речі, так «активно» можуть слухати одне одного й дорослі, тобто батьки.
Любити дитину – не означає все за неї або для неї робити. Насамперед слід допомагати дитині в разі необхідності, підтримувати, виявляти терпіння й уважність. Поради батькам щодо успішної взаємодії з обдарованою дитиною наведено в Додатку.

Пам’ятка для батьків
щодо успішної взаємодії з обдарованою дитиною

Плекаючи обдарованість дитини, батькам необхідно:
• приймати дитину такою, якою вона є, а не розглядати її як носія талантів;
• давати дитині змогу самостійно шукати вихід із ситуації, що склалася, розв’язувати завдання, яке їй під силу, навіть якщо батьки вважають, що самі впораються ліпше та швидше;
• не тиснути на дитину, не нав’язувати своє бачення у виконанні певної справи, але за потреби бути готовими прийти на допомогу;
• відповідаючи на поставлене дитиною запитання, не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що батьки знають самі, а надати конкретну відповідь;
• виявляти серйозне ставлення до запитань і висловлювань дитини;
• надавати можливість дитині демонструвати свої досягнення;
• належно облаштовувати місця для занять дитини улюбленими справами;
• надавати допомогу дитині в поліпшенні результатів її роботи;
• привчати дитину мислити самостійно;
• регулярно читати дитині цікаву з пізнавального боку літературу;
• спонукати дитину до фантазування, вигадування історій;
• уважно ставитися до особистих потреб дитини;
• знаходити час для того, щоб побути з дитиною наодинці;
• не карати дитину за ненавмисно зроблені помилки;
• надавати допомогу в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях;
• учити дитину не боятися проблем, а розв’язувати їх;
• надавати допомогу дитині в її особистісному розвитку;
• виховувати в дитини позитивне ставлення до своїх здібностей;
• довіряти дитині;
• стимулювати самостійність дитини.

6. Принципи взаємодії педагога з обдарованими дітьми

Безперечно, роль педагога у спрямуванні розвитку дитини величезна. Особливо вважливими при цьому є його особистісні якості, зокрема зрілість. Однак зрілість не у значенні вікової категорії. За визначенням тлумачного словника, зрілість – це повне розкриття своїх здатностей, що досягається в перебігу розвитку. Характерною рисою і професійно, і емоційно зрілих педагогів є те, що вони чітко усвідомлюють свої цілі і завдання, не побоюються обдарованих дітей, а навпаки, з готовністю приймають виклик з їх боку, володіють знаннями й досвідом застосування різних методик, а тому здатні знайти підхід до будь-якої дитини.

Психологи впевнені, що позитивна Я-концепція педагога прямо пов’язана з його доброзичливим ставленням до дітей. Педагога, який має низьку самооцінку, тямуща дитина, навіть якщо їй лише чотири роки, може поставити у незручне становище.

Обдарована дитина схильна ставити перед собою надзвичайно складні завдання й дуже засмучується, якщо не вдається їх розв’язати. Педагогу важливо вникнути в причину неспокою дитини й допомогти їй подолати невпевненість у своїх силах.
Розвиток та формування творчих здібностей дітей здійснюється за допомогою системи спрямованого педагогічного впливу через спеціально організовану взаємодію, що виявляється у формі гри, навчання, спілкування та праці. Становлення й розвиток здібностей є результатом навчання, і що сильніше підкріплення, то швидшим буде розвиток. Що різнобічнішим діяльність дитини, то різнобічні ший шлях пізнання нею навколишнього світу, а отже, – і розвиток здібностей. У всіх видах діяльності дитина спілкується з оточенням – дітьми та дорослими, набуває від них знань і вмінь, оволодіває мовленням.

Тож цілеспрямоване опосередковане керівництво діяльністю дитини з боку дорослого посилює ефективність педагогічного впливу, спрямованого на розв’язання завдань її гармонійного розвитку.

Консультація для помічників вихователя на тему: «Психологічна безпека дитини»

Психологічна безпека характеризується через поняття збереження психічного здоров’я дитини і відсутності психологічної загрози. Причому психологічна безпека розглядається як такий стан дитини, коли відбувається її оптимальний психічний та фізичний розвиток І усуваються внутрішні та зовнішні загрози психічному здоров’ю.
Передбачити виникнення небезпеки досить важко. Сьогодні немає обґрунтованої і докладної загальної класифікації загроз психологічній безпеці малят та можливих причин їх виникнення.
Теоретичні аспекти вивчення поняття психологічна безпека дитини.
Соціально-психологічна безпека це соціально-психологічне благополуччя зростаючої особистості, умови ефективного сприяння дорослими безпеці дошкільників в умовах соціальної напруженості, методи і засоби її забезпечення.
Говорячи про безпеку дошкільника як особистості, матимемо на увазі збереження стабільності її самопочуття і повсякденного життя, емоційний комфорт, упевненість у благополуччі, відсутність загроз, репресій, соціальних конфліктів. Особиста безпека пов’язується зі станом, почуттями, переживаннями зростаючої особистості, її ставленням до свого статусу серед значущих людей.
Психологічна безпека соціального середовища визначається як стан, вільний від проявів насилля у взаєминах, сприятливий для задоволення основних соціальних та індивідуальних потреб, розгортання довірливого спілкування з різними людьми, перебування у середовищі значущих осіб, забезпечення відчуття захищеності та комфорту. Психологічна безпека особистості проявляється у її здатності зберігати стійкість, урівноваженість, хороше самопочуття у соціальному середовищі з психотравмуючими впливами, в опірності деструктивним внутрішнім та зовнішнім загрозам.
Основні механізми процесу формування і розвитку психологічної безпеки
Безпека – це поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, які сприяють збереженню здатності дитини повноцінно жити та розвиватися.
Основні критерії безпеки:
• індивідуальні – медичні, санітарні, гігієнічні, фізичні (показники стану здоров’я);
• соціальні – обмежують дію небезпечних для спілкування і налагодження продуктивної спільної діяльності чинників.
Основними механізмами процесу формування і розвитку психологічної безпеки особистості є:
• наслідування зразків безпечної поведінки авторитетних дорослих;
• ідентифікація – сформованість стійкого образу себе самого як члена різних соціальних груп (сім’ї, однолітків, дитячого садка), порівняння та ототожнення себе з іншими;
• соціальна оцінка бажаної поведінки;
• децентрація – уміння стати на місце іншого;
• конформізм – механізм функціонування угрупування, вироблення певних типів поведінки;
• індивідуалізація – виділення у собі особливого, оригінального, самобутнього, несхожості з іншими.
З перших років життя зростаючу особистість оточують люди, вона включена у соціальну взаємодію. Оптимальний рівень взаємодії засвідчує її уміння захищатися від імовірних загроз, створювати психологічно безпечне середовище.

Основні причини загрози психологічній безпеці особистості можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.
Зовнішні причини загрози психологічній безпеці дитини
Надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди позитивному розвиткові особистості. Дорослі намагаються геть усе робити за дитину, а відтак позбавляють її самостійності й ініціативності, як у діяльності, так і в прийнятті рішень.
Неуважність до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т. ін.. Неправильна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.
Некоректна поведінка персоналу, який здійснює освітньо – виховний процес і щодня спілкується з дітьми.

Міжособистісні стосунки дітей у групі. Буває так, що дитяче співтовариство ігнорує котрогось із однолітків, а вихователі цього або не помічають, або не знаходять відповідних засобів, аби дитина не була поза колективом. Уже серед дітей раннього віку часом спостерігаємо брутальність і жорстокість, на що теж немає відповідної реакції педагогів.
Несформованість у дітей уявлень про загальні правила поведінки в дитячому колективі.
Ворожість навколишнього середовища. Вона виявляється в тому, що дитині заборонено доступ до іграшок, не продумано кольорове і світлове оформлення простору, відсутні належні умови для реалізації природної потреби в русі, накладаються необґрунтовані заборони, зумовлені псевдо турботою про безпеку дитини.
Невиконання гігієнічних вимог до утримання приміщень і передусім режиму провітрювання.
Інтелектуально-фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя.
Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність.
Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.
Несприятливі погодні умови.
Внутрішні причини загрози психологічній безпеці дитини
Звички негативної поведінки, що сформувалися внаслідок неправильного виховання в родині. Такого малюка свідомо відштовхують діти і підсвідомо – дорослі.
Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, що призводить до формування комплексу неповноцінності і, зокрема, до зародження такого негативного почуття, як заздрощі.
Відсутність автономності.
Залежність в усьому від дорослого, яка породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.
Індивідуально-особистісні риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих — нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги.
Патологія фізичного розвитку, наприклад, порушення зору, слуху тощо.
Загальною причиною загрози психологічній безпеці дитини є хибні уявлення про навколишній світ, які не дають можливості дитині добре орієнтуватися в ньому.
Зовнішні прояви порушення психологічної безпеки
Незадоволеність – це тип реакції дитини, яка проявляється у стані зневіри, відчаю, озлоблення. Особистість у будь-який спосіб намагається привернути до себе увагу, уникає покори, чинить опір, кидає виклик. Поводиться демонстративно. Це – наслідок позбавлення дитини уваги і підтримки, що є для неї дуже важливим. Тому варто за будь-яких умов знаходити можливість позитивно оцінити у дитині те, що можливо, проявити доброзичливість і небайдужість.
«Поведінка зриву» – реакція дитини на невдачі або надзвичайні ситуації, які багаторазово повторюються, вона починає сприймати їх як вирок, знак її неспроможності.
Стан тривоги, з одного боку, тривожне очікування є природною емоційною реакцією, а з іншого – перебуваючи у стані неспокою, дошкільник схильний до помилок або небезпечних дій. Навчити дитину звільнятися від своїх страхів – важливе виховне завдання.
Соціалізована дитина –
• активно засвоює культуру людських відносин;
• орієнтується на основі соціальної норми, ролі, функції;
• володіє необхідними для їх успішної реалізації уміннями і навичками.
Завдяки цьому вона усвідомлює те, що значущі для неї люди вважають «правильним/ неправильним», «обов’язковим/ необов’язковим», «бажаним/ небажаним», «прийнятним/ неприйнятним», «унормованим/ збоченим». У неї формується відчуття дистанції, уявлення про межу припустимої поведінки. Це допомагає їй орієнтуватися у людському оточенні, приймати доцільні рішення, ефективно впливати на інших, відстоювати свої права.
Важливим показником психологічної безпеки зростаючої особистості є її захищеність від психологічного насилля, яке має різні форми:
• психологічні впливи – загрози, приниження, образи, надмірні вимоги, заборони на поведінку і переживання, негативне оцінювання, покарання, позбавлення чогось довгоочікуваного, відмова у прихильності;
• психологічні ефекти – втрата довіри до себе або когось зі значущих людей, тривожність, депресія, агресивність;
• психологічна взаємодія – неадекватність поведінки, безвідповідальність у стосунках, непередбачуваність вчинків партнерів по спілкуванню.
Щоб створити навкруги себе безпечне середовище, уникнути психологічного насилля, дитина 5 – 7 років повинна мати уявлення про нього про те, як створювати умови для своєї внутрішньої безпеки і безпеки важливих для тебе людей, як керувати своїми емоціями.
Висновки та рекомендації
Отже, діти часто перебувають у стані психоемоційного напруження, що призводить до виникнення у них психосоматичних розладів, які можуть негативно позначитися на самопочутті та поведінці дитини. Саме тому в дошкільних закладах має бути розроблено систему загального та індивідуального психологічного захисту дитини.
Індивідуальну програму психологічного захисту слід складати, беручи до уваги особистісні риси дитини, її досвід, звички, умови виховання в родині. Психоемоційний стан дітей багато в чому залежить від ритму життя, який задається розпорядком дня, де чітко визначається час і тривалість сну, час на приймання їжі, прогулянки, заняття. Тому для охорони психічного здоров’я дітей треба підтримувати протягом дня баланс різних видів їхньої активності, переважно використовуючи інтегровані заняття, під час яких, аби діти не перевтомлювалися, слід проводити фізкульт. хвилинки та фіз. паузи.
У режимі дня має також виділятися час на профілактично-лікувальні заходи, психотренінги, релаксаційні паузи.
Піклуючись про психологічну безпеку вихованців, педагогам варто брати до уваги:
• емоційну сприятливість і врівноваженість кожної дитини;
• розвиток у неї вольових рис характеру;
• індивідуальні особливості – темперамент, характер, здібності, інтереси, світогляд;
• домінуючий настрій – оптимістичний чи песимістичний;
• індивідуальний життєвий досвід – наявність/відсутність різних форм насилля у сім’ї, складних життєвих обставин, порушення прав дитини.
Життєво доцільні правила, з якими варто ознайомити старших дошкільників
• Знай – не існує ситуацій, з яких не можна знайти прийнятного виходу.
• Намагайся себе заспокоїти.
• Не спалюй себе переживаннями минулого.
• Навчись управляти своїми переживаннями, тримати себе у руках.
• Поклич на допомогу гумор.
• Спробуй розповісти про свої переживання близький людині, тварині, улюбленій іграшці.
• Іди до людей з добром: добро породжує добро, а зло – зло.
• Ніколи не втрачай надію на успіх.
• Не бійся помилитися, не докоряй собі за недоліки.
• Знаходь у житті хороші сторони. Не зосереджуйся на поганому.
• Намагайся оцінити ситуацію з різних сторін.
• Переключи свою увагу з труднощів на красу природи, відпочинок, приємне спілкування.
• Не заздри успіхам інших, приймай це як належне, порадій за них.
• Не роби з неприємних подій трагедію – все має свій початок і кінець.

Консультація логопеда “Пальчикові міні-заняття”

Міні-заняття 1. Вправа „Пальчики вітаються” (І варіант)
Мета: Синхронно рухати пальцями правої і лівої рук, використовувати варіативні форми привітання елементи етикету.
Руки поставити на відстані 5 см одна від одної, повернувши долонями всередину. Для зручності можна звести долоні у нижній частині, що створює опертя і забезпечує точність рухів на початкових етапах. Пальчики рук почергово змикаються, торкаються пучками, називаючи їх на ім’я (вигадане) і проговорюючи привітання.
● вітаються між собою великі пальці: Доброго ранку, Оленко! – Здоров був, Андрійку!
● вітаються між собою вказівні пальці: Доброго дня, Оксанко! – Добридень, Іванку!
● вітаються між собою середні пальці: Доброго вечора, Даринко! – Добривечір, Маринко!
● вітаються між собою безіменні пальці: Вітаю тебе, Назарчику! – Привіт тобі, Пилипчику!
● вітаються між собою мізинчики: Здрастуй, Оленько! – Здрастуй, Поленько!
Міні-заняття 2. Вправа „Пальчики вітаються” (ІІ варіант)
Мета: розвивати точність, послідовно та змінність рухів, відповідно до тексту, дотримуючись інтонаційного виразності.
Пучкою великого пальця однієї руки по черзі торкатися пучок вказівного, середнього, безіменного та мізинчика.
Я вітаюсь з усіма –
Вчусь в садочку недарма.
Завжди я кажу: „Привіт”
Курці, що біля воріт,
Котику-дрімотику,
Курчатку жовтенькому,
Цуценяті біленькому. (За Л.П.Савіною)

Міні-заняття 3. Вправа „Пальчики прощаються”
Мета: розвивати точність та змінність рухів, почергово синхронно згинаючи однакові пальці обох рук та варіюючи прощавання.
Пальчики рук попарно згинаються (кланяються один одному) і притискаються до долоні, проговорюючи прощання, називаючи один одного на ім’я:
● прощаються між собою великі пальці: До побачення, Оленко! – До побачення, Андрійку!
● прощаються між собою вказівні пальці: До зустрічі, Оксанко! – До зустрічі, Іванку!
● прощаються між собою середні пальці: До завтра, Даринко! – До завтра, Маринко!
● прощаються між собою безіменні пальці: Бувай, Назарчику! – Бувай, Пилипчику!
● прощаються між собою мізинчики: На добраніч, Оленько! – На добраніч, Поленько!

Міні-заняття 4. Вправа „Моя сім’я”
Мета: почергово згинати окремо кожен палець, залишаючи у незмінному положенні інші, одночасно називаючи членів своєї сім»ї (як варіант: називати на ім’я, на ім’я та по батькові)
По черзі загинати пальчики до долоні, називаючи своїх членів сім’ї:
Це дідусь, а це бабуся,
Це татусь, а це матуся.
А малюк, звичайно, я.
От і вся моя сім’я (всі пальці згинаються у кулак, а інша рука охоплює „сім’ю”).
Міні-заняття 5. Вправа „Пазурі котика”
Мета: поперемінно загинати і розчепірювати пальці рук, напружуючи м’язи. Вправляти дітей у звуконаслідуванні, заохочувати до вивчення вірша М. Познанської „Коли киця любить, а коли сердиться”.
Пучки пальців руки підігнути до верхньої частини долоні, великий палець притиснути до вказівного. Голосно вимовити „ш-ш-ш-ш” (котик розсердився). Розправити і розчепірити пальці: „няв-няв, няв-няв” (котик задоволений). Подібну вправу можна виконувати обома руками поперемінно (котики вітаються або лякають один одного) та одночасно, супроводжуючи читанням вірша М Познанської „Коли киця любить, а коли сердиться”.
Киця любить, як по спинці
гладжу киценьку свою,
Як дарую їй гостинці,
Кашку, молочко даю.
Киця сердиться на мене,
Як смикну її за хвіст:
Очі робляться зелені
І не п’є тоді й не їсть

Міні-заняття 6. Вправа ”Погладимо кошеня”(релаксація)
Мета: вправлятися у колових рухах руки, розслаблюючи м’язи. Вправляти у звуконаслідуванні.
Одна рука стиснута у кулак (це кошеня). Інша рука погладжує кошеня по голівці. Пальці розслаблені, рух долоні повторює форму кулака іншої руки. Доречно використати вірш, що подано у попередній вправі.

Міні-заняття 7. Вправа „Півник”
Мета: розвивати ритмічну змінність рухів, поперемінно натискаючи пальцями однієї руки на іншу. Спонукати до запам’ятовування вірша.
Пальці рук скласти в замок. Кінчики пальців правої руки натискають на верхню частину зовнішнього боку лівої руки, вигинаючи її так, що пальці піднімаються і випрямляються як гребінь півника. Потім на верхню частину зовнішнього боку правої руки тиснуть пальці лівої, вигинаючи її так, що в гребінь перетворюються пальці правої руки.
Кукуріку, півнику,
Золотий гребінчику.
На соломі спав,
Зараненько встав.
Міні-заняття 8. Вправа „Метелик”
Мета: розвивати координацію й синхронність рухів пальців обох рук. Викликати емоційну насолоду від змісту вірша.
Обидві долоні притиснути одну до одної зовнішнім боком, перехрестивши руки. Пальці синхронно згинаються і розгинаються, імітуючи помахи крил метелика.
Я метелика спіймав,
І пригрів, і приласкав,
Став на сонечку в траві,
Посадив на рукаві.
Зачарований красою,
Я торкнув його рукою,
А метелик не стерпів –
Знявсь – і в простір полетів.
Тріпотять в повітрі крила:
Всім свобода люба й мила.
В.Косовський

Міні-заняття 9. Вправа „Птах”
Мета: розвивати координацію й синхронність рухів обох рук. Створити мовленнєвий образ птаха.
Проводиться так, як і попередня, з тією відмінністю, що синхронно згинаються і розгинаються не пальці, а кисті рук, імітуючи помахи крил птаха. Під час виконання вправи запропонувати описати уявного птаха.
Міні-заняття 10. Вправа ”Квітка”
Мета: вправляти м’язи в рухах уповільненого темпу, змінюючи конфігурацію уявного образу. Словесно змальовувати уявну квітку.
Долоні складені докупи, однак внутрішньою частиною одна до одної не торкаються – це пуп’янок квіти. Вранці, коли сонце зійде, пелюстки починають розкриватися: пальці розмикаються, а нижні частити долонь притиснуті одна до одної. Квітка, радіючи сонцю і теплу, розкривається повністю – пальці повністю розходяться, ледь прогинаються і злегка ворушаться. Увечері, коли сонце сідає, квітка закриває свої пелюстки – вправа виконується у зворотному порядку.
Сяє сонечко привітне –
Квітка з пуп’янка розквітне.

Міні-заняття 11. Вправа „Дощик”(І ваірант)
Мета: розвивати вправність пальців, ритмічно постукуючи ними у послідовності від мізинця до вказівного. Імітувати голосом краплі дощу, що падають або читати закличку.
Рука лежить на рівній поверхні долонею вниз. Поперемінно подушечками пальців (крім великого) постукувати, імітуючи краплі дощу, що падають. Ритм та швидкість визначається дитиною відповідно до вправності пальців.
Іди, іди, дощику, зварим тобі борщику.
Тобі каша, а нам борщ, щоб ішов веселий дощ.
Дощику, дощику, припусти, та на наші капусти,
На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко. (закличка)

Міні-заняття 12. Вправа „Дощик” (І варіант)
Мета: розвивати вправність пальців, ритмічно постукуючи ними у послідовності від мізинця до великого. Імітувати голосом краплі дощу, що падають або читати закличку.
Рука лежить на рівній поверхні долонею вниз. Поперемінно подушечками всіх пальців постукувати, імітуючи падаючі краплі дощу. Ритм та швидкість визначається дитиною відповідно до вправності пальців.
(повторюється текст попередньої закличка або використовується інша).

Міні-заняття 13. Вправа „Курочка п’є воду і дзьобає зерно”

Мета: вправляти м’язи у згинанні-розгинанні кисті руки, утримуючи пальці у незмінному положенні. Заохочувати дитину до запам’ятовування вірша.
Поставити руку ліктем на стіл. Всі пальці скласти пучками докупи у вигляді дзьоба. Ритмічно нахиляти кисть руки вниз, піднімати вгору, імітуючи рухи курки під час пиття води, клювання зерна.
Курочка скубе травичку
І свіженьку п’є водичку.
А господарям за це
Любить дарувати яйце. (За Л.П.Савіною)

Міні-заняття 14. Вправа „Кільця”

Мета: вправляти м’язи пальців у створенні конфігурації кільця, стежачи за щільністю дотику пучок. Розвивати здатність імпровізувати мовленнєвий супровід.
Почергово права і ліва рука вибудовують кільця. З’єднуючи кінчики пальців, можна зробити кілька варіантів кілець:
● мізинчик з’єднується з великим;
● безіменний з’єднується з великим;
● середній з’єднується з великим;
● вказівний з’єднується з великим.

Консультація логопеда “Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті”

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”
Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”
Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання
“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк
“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;
“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о] – Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с] – Аня, агрус, акула, автобус – [а] – Маша, мак, мама, сом – [м] Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які вже засвоєнні дітьми до тих, які ще тільки формуються та вводяться у самостійне мовлення.
У процесі логопедичних занять дитина повинна перш за все набути вміння контролювати свою вимову та виправляти її на основі порівняння особистого мовлення з мовленням оточуючих.
У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання найскладнішим, на мою думку, є навчити дітей диференціювати фонеми. Цю роботу можна умовно по ділити на
шість етапів:
1 етап — впізнавання немовленнєвих звуків;
2 етап — розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів.
3 етап — розрізнення слів, близьких за звуковим складом;
4 етап — диференціація складів;
5 етап — диференціація фонем;
6 етап — розвиток навичок звукового аналізу.
Наголошую, що для кожної дитини або групи дітей термін кожного етапу ігри, вправи та матеріал для використання буде різний. У разі необхідності деякі важкі для дітей вправи можна випускати або замінювати більш легкими для засвоєння і навпаки. У дітей шестилітнього віку 1, 2, 3 етапи займуть короткий термін, а ось 5 та 6 будуть більш розгорнутими. Коротко зупинюся на кожному із вказаних етапів.
Етап 1. Розпізнавання немовленнєвих звуків
На цьому етапі в процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивають навички впізнавати та розрізняти немовленнєві звуки.
Ці заняття також сприяють розвитку слухової уваги та слухової пам’яті.
Починаючи роботу, я пропоную дітям прислухатися до звуків за вікном. Що шумить? (Дерева). Що гуде? (Машина). Хто кричить? (Хлопчик). Хто розмовляє? (Люди). Хто сміється? (Дівчинка).
Потім дітям пропоную уважно послухати та визначити, які звуки чути із коридора, із сусіднього класу, із спортивного залу.
Далі проводжу такі ігри:
Рухлива гра «Гучно — тихо»
Логопед призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей…) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б’є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо. Цю гру можна повторювати, використовуючи замість барабана, бубон, дзвоник, плескати в долоні, стукати молоточком по столу.
Дидактична гра «Де дзвіночок?»
Дитина заплющує очі, логопед тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.
Ця гра має ще такий варіант. Діти стають у коло. Непомітно для ведучого, вони передають за спиною один одному дзвіночок. Ведучий повинен відгадати і показати, у кого за спиною дзвенів дзвіночок.
Дидактична гра «Ведмежата-бешкетники»
Логопед демонструє дітям предмети, які можуть утворювати різноманітні звуки, та пропонує запам’ятати, як звучить кожен предмет. Потім логопед розповідає дітям, що в одному будинку жила родина ведмедів. Одного разу ведмеді-батьки пішли з дому, а ведмежата почали бешкетувати. Вони взяли різні предмети і почали шуміти. Логопед роздає дітям ведмедиків з зображенням цих предметів, потім за ширмою озвучує ці предмети, а діти повинні відгадати, який ведмедик шумить.
Предмети, що утворюють звуки: ключі, сірники, ножиці, гаманець з грошима, склянка з ложкою, папір, повітряна куля, м’яч, гребінець…
Етап 2. Розрізнення висоти, сили, тембру голосу
Протягом даного етапу я навчаю дітей розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на однакові звуки, звукосполучення та слова.
Дидактична гра «Хто кличе?»
Діти по черзі називають ім’я ведучого, який стоїть до них спиною. Ведучий відгадує, хто його кличе. Потім гра ускладнюється і діти кличуть ведучого: «Ау!» То голосно, то тихо — в залежності від того, що скаже логопед: «Далеко пішли у ліс» або «Близько підійшли».
Рухова гра «Відгадай, чий голосок»
Діти стають у коло. Одна дитина стоїть у центрі кола з зав’язаними очима і говорить:
Жабеня по доріжці
Скаче, витягнувши ніжки,
Побачило комара і закумкало:
КВА—КВА—КВА! ( відповідає хтось із дітей, що стоять у колі ).
Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала».
Дидактична гра «Мами та діти»
Дітям роздаються малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих і дітей: корови і теляти, кози і козеняти… Логопед просить відтворити звуконаслідування тварин—мам і тварин—дітей, піднімаючи відповідний малюнок.

Етап 3. Розрізнення слів, близьких за звуковим складом
Почати роботу рекомендую із слів, що відрізняються одним голосним звуком.
Дидактична вправа «Слухай уважно»
Логопед знайомить дітей з назвами парних картинок:
ДИМ — ДІМ
КИТ — КІТ
СУК — СІК
ЛИС — ЛІС
ШУБКА — ШИБКА
КУЛЯ — КОЛЯ
СЕЛО — САЛО
ГОРОХ — ГОРІХ
БАНТ — БИНТ
ГОЛКА — ГАЛКА — ГІЛКА
СИН — СОН
РУЧКА — РІЧКА
БУЛКА — БІЛКА
МИЛО — МИЛА
РАКИ — РУКИ
МИШКА — МУШКА
ШАШКИ — ШИШКИ
СУНИЧКА — СИНИЧКА
ЛІЙКА — ЛАЙКА
СОНЕЧКО — СОНЕЧКА
САЛАТ — САЛЮТ
Логопед роздає картинки дітям. Далі запитує: «В кого кит, а в кого кіт? В кого голка, а в кого галка?». Діти піднімають відповідні картки.
Дидактична вправа «Знайди пару»
Логопед розставляє на дошці по одній картинці з кожної пари, другу картинку роздає дітям. Дітям треба знайти пару до своєї картинки, шукаючи ті назви картинок, які звучать схоже.
Дидактична вправа «Знайди помилку»
Дітям пропонується знайти помилку у віршованих рядках.
Р І к пішов гуляти в сад.
Не дійшов, бо повз назад.
Кинула шишку на мене зозуля.
В мене на лобі з’явилася К уля.
Ми з братом лісники від роду:
Пиляєм п А лкою колоду.
Я вдягнув новий С алат,
А він виявивсь до п’ят.
Пригріло сонечко як слід —
І на Дніпрі розтанув Д ід.

Мені мама до сніданку
Подає солодку Б анку.

Дитяча гра «Де чий будинок?»
Логопед виставляє на дошці де кілька будиночків (я використовую будиночки від новорічних подарунків) та пояснює, що в кожному з них мешкають предмети, назви малюнків яких схоже звучать. Перший малюнок у кожен будинок ставить логопед, діти розставляють інші малюнки. Наприклад, мешкати в будинку можуть такі групи предметів: «гірка — нірка — зірка», «листок — молоток — каток», «білка — гілка», «батон — вагон — дракон — балкон», «ворона — корона», «рак — мак — лак»…
Дидактична вправа «Слухай та виконуй!»
Логопед роздає дітям великі квадрати, розділені на 9 маленьких, та набір парних карток: «Марина — малина, рак — лак, коса — коза, мишка -миска, жабка — шапка»… Дітям слід уважно слухати інструкцію та виконувати її.
— Візьміть картинку, на якій зображена «жабка», та покладіть її у правий верхній квадрат.
— Візьміть картинку, на якій зображена «шапка», та покладіть її у лівий середній квадрат.
Етап 4. Диференціація складів
На цьому етапі я навчаю дітей розрізняти склади. Але перед цим доцільно ввести поняття «склад».

Дидактична вправа «Скільки складів»
Логопед називає ряд складів та пропонує дітям сказати, скільки складів вони почули, або підняти відповідну цифру.
Дидактична вправа «Що зайве?»
Логопед називає ряд складів, наприклад: «НА-НА-НА-ПА». Діти визначають, який склад був зайвий — ( па ).
Потім складові ряди ускладнюються, наприклад: «НА-НО-НА», «КА-КА-ГА-КА», «ПА-БА-ПА-ПА».
Дидактична вправа «Відшукай свою картинку»
Логопед називає кожній дитині склад, наприклад: ма, мо, ми, му, ме. Далі пояснює, що дітям слід відшукати слово, яке починається на цей склад, який вони запам’ятали. Логопед називає слова, наголошуючи на першому складі: машина, морозиво, мило, муха, метелик.
Ця вправа також сприяє розвитку слухової уваги та пам’яті.
Ігри для розвитку складового аналізу слів
Дидактична вправа «Квадратики»
Діти викладають під картинкою стільки квадратиків, скільки складів у слові.
Дидактична гра «Де чий будиночок?»
Чотири будиночки з цифрами — 1, 2, 3, 4 або з відповідною кількістю квадратиків. Діти отримують картинки та визначають, у якому будиночку хто живе, поділяючи слова та склади.
Дидактична гра «Весела подорож»
Три вагончики. Картинки з зображенням тварин. Діти поділяють назви тварин на склади та визначають, у якому вагончику хто поїде. Наприклад: кіт — у першому, сова — у другому, корова — у третьому.
Дидактична гра «Зберемо пелюстки»
Чотири квітки без пелюсток. В середині квіток 1, 2, 3, 4 квадратики. Пелюстки з картинками. Діти добирають пелюстки до квітів у залежності від кількості складів у словах, що зображені на пелюстках.
Дидактична гра «Вгадай слово»
Логопед виставляє да дошці картинки, а потім пропонує дітям відгадати, яку картинку загадав, плескаючи у долоні один, два, три або чотири рази, в залежності від кількості складів у слові, а діти намагаються відгадати, яке слово загадав логопед.

Етап 5. Диференціація фонем
Починати роботу по розрізненню фонем слід з диференціації голосних звуків.
На цьому етапі корисним та цікавим для дітей є використання картинок-символів, розроблених М.Ф. Фомічовою. Ці символи дають дітям можливість у цікавій для них формі засвоювати та розрізняти звуки. Кожен звук мовлення позначається певним предметом, звучання якого нагадує цей звук. Також ці картинки-символи використовуються під час вивчення дітьми літер, бо в кожній картинці є прихована літера. (див. додаток).
У дівчинки болять зуби, вона стогне: о-о-о.
Корова мукає: му-у-у.
Дівчинка сміється: i-i-і.
Дівчинка плаче: а-а-а.
Повітря виходить із шини: ш-ш-ш.
Завірюха виє: в-в-в або з-з-з.
Дівчинка капризує, нюняє: н-н-н.
Комарик дзвенить: дз-з-з.
Дощик крапає: к-к-кап.
Гуси ґелґочуть: г-г-г.
Чайник кипить і кришкою стукає: б-б-б.
Дівчинці холодно, вона гріє руки: х-х-х.
Повітря виходить із насоса: с-с-с.
Мама сварить сина: е-е-е.
Паровоз випускає пар: п-п-п.
Колеса вагонів стукають: т-т-т.
Кулемет строчить: д-д-д.
Пароплав гуде: и-и-и.
Си діть тихо: ц-ц-ц.
Жук співає: ж-ж-ж.
Змія шипить: ш-ш-ш.
Літак високо летить і гуде: л-л-л.
Собака ричить: р-р-р.
Дидактична вправа «Спіймай звук»
Логопед пояснює дітям, що їм слід «спіймати» певний звук, наприклад: «а». Далі логопед вимовляє ряд звуків: «а, о, а, у, й, а, а, е». Діти плещуть у долоні тільки тоді, коли почують звук «а». Відпрацьовувати можна будь-який звук, склад або слово з заданим звуком.
Дидактична вправа «Різнокольорові звуки»
Логопед пояснює дітям, що звук «а» позначимо червоним кольором, звук «о» зеленим, звук «у» жовтим. Діти отримують набір різнокольорових кружечків. Логопед вимовляє ряд звуків, а діти піднімають кружечок відповідного кольору. Серед звуків «а, о, у» логопед також вимовляє інші звуки, діти на них не реагують.
Аналогічно проходить диференціація приголосних звуків.
Етап 6. Розвиток навичок звукового аналізу
Роботу над розвитком звукового аналізу я починаю після того, як діти навчаться визначати кількість складів у словах та наголошений склад. Далі проводжу аналіз голосних звуків.
Дидактична вправа «Кружечки»
Діти отримують декілька кружечків. Логопед вимовляє ряд голосних звуків, наприклад: ау, аіа, уи, ауа, …Діти на столах викладають відповідну кількість кружечків.
Дидактична вправа «Різнокольорові звуки»
Діти отримують кружечки різного кольору: жовті, зелені, червоні. Логопед пояснює, що червоний кружечок позначає звук «а», зелений — звук «о», жовтий — звук «і». Потім логопед вимовляє різні звукосполучення — спочатку по два звуки: ау, у і, у а, аі, потім по три звуки: ауі, аіу, уіа, уаі, іуа, іау. Діти розкладають на столах кружечки у відповідному порядку.
Аналогічно проводиться аналіз інших голосних звуків.
Після того, як діти навчились визначати голосні звуки, я переходжу до ана лізу приголосних звуків. Під час цієї роботи слід дотримуватись певної послідовності: спочатку дітей навчають визначати останній приголосний звук, потім перший, і тільки тоді в середині слова. З цією метою проводяться такі вправи.
Дидактична вправа «Який звук у кінці слова?»
Діти по черзі виходять до дошки, виймають з конверта картинки, голосно і чітко їх називають, визначаючи останній звук. Потім повторюють цей звук окремо.
Починати цю роботу слід із звуків, які діти визначають легше — «т, к». Слова: кіт, жук, павук, віник, сук, рак, салат, халат, мак.
Вправа має ускладнення. Діти розкладають картинки на дві групи: з одного боку картинки, назви яких закінчуються на звук «к», з іншого — на звук «т».
Дидактична вправа «Підкажи звук»
Логопед показує дітям картинку та називає її без останнього звуку, наприклад: «тан, паву, віни». Діти називають слово повністю, а потім називають звук, який пропустив логопед.
Для визначення першого звука я проводжу такі ігри.
Дидактична гра «Де чиї речі?»
Зображення двох дітей. Логопед пояснює дітям, що цих дітей звуть Оленка і Андрійко. Вони посварились, тому що не можуть розібратися, де чиї речі. Допоможемо їм. Відомо, що речі, які належать Оленці, починаються на звук «о», речі Андрія починаються на звук «а». Діти визначають перший звук у назвах речей та кладуть малюнки відповідно до зображення дітей.
Картинки: апельсин, автобус, ананас, альбом, айстра, осел, оса, олівець, орел, олень.
Аналогічно йде визначення першого приголосного звука.
Дидактична вправа «Заховай картинку»
Діти отримують картинки з зображенням різних предметів та набір фішок, якими позначають голосні звуки, тверді приголосні та м’які приголосні. Слід визначити перший (останній) звук у назві картинки та накрити її відповідною фішкою.

Дидактична гра «Рукавички»
Діти отримують по одній рукавичці з зображеним на ній малюнком. Логопед пояснює, що необхідно знайти другу рукавичку, на якій картинка починається на такий самий звук. Діти виходять до столу та шукають пару до своєї рукавички.
Аналогічно проводяться ігри «Чобітки» — діти шукають пару чобітків, «Метелики» — діти шукають крильця до метеликів.
Дидактична гра «Звуковий ланцюжок»
Логопед пояснює дітям, що слід викласти картинки у певній послідовності. Першу картинку кладе логопед і пропонує дитині визначити останній звук у назві картинки та знайти картинку, яка починається на такий самий звук, далі знов визначати останній звук і так до кінця, доки всі картинки будуть викладені. Наприклад: жаба — автобус — стіл — лак — кит — телефон — ножиці — індик — клоун — носоріг — гриб — будинок.
Аналогічно проводиться гра, коли діти допомагають дівчинці Насті зібрати намисто, яке вона розсипала.
Після того, як діти навчилися ви значати останній та перший приголосні звуки у слові, слід переходити до більш складних форм звукового аналізу: ви значення звука в середині слова та останнього голосного звука. Під час цієї роботи необхідно враховувати можливості дітей, саме від цього залежить, наскільки складними будуть завдання, спрямовані на розвиток звукового аналізу.
Дидактична вправа «Який звук посередині»
Логопед роздає дітям набір фігур та пояснює, що квадрат позначає звук «а», коло позначає звук «о», трикутник позначає звук «у», ромб позначає звук «і». Дітям слід визначити, який звук стоїть посередині слова та підняти відповідну фігуру. Слова: том, ліс, рак, кіт, мак, лом, дім, зуб, дуб, сом, сім, сам, рот, лак, пух.

Консультація логопеда “Ігри на розвиток мовного дихання”

ІГРИ НА РОЗВИТОК ФІЗІОЛОГІЧНОГО ДИХАННЯ

1.Гра «Обережно птахи»
2.Гра «Впізнай квітку»
3.Гра «Впізнай ягоду»
4.Гра «Чий пароплав краще гудить?»
5.Гра «Чия пташка далі полетить?»
6.Гра «Кульбабки»
7.Гра «Знайди іграшку»
8.Гра «Капітани»
9.Гра « Пузир»
10Гра «Де були – не скажемо, а що робили –
покажемо»
11.Вправа «Пилосос»
12.Вправа «Хто тихіше?»
13.Вправа «Осінній вітерець»
14.Вправа «Граємо в пташку»
15.Вправа « Звірі грають в схованку»
16.Вправа «Не помились»
17.Вправа «Виклади фігуру»
18.Вправа «Граємо у схованку»

1. Гра «Обережно птахи»
Мета: закріпити уявлення дітей по темі «Птахи»
Обладнання: музичні духові іграшки: дудочка, саксофон тощо.
Опис гри: вихователь розповідає дітям про те, що дикі гуси дуже обережні. Що в них є вожак. Якщо зграя під час перельоту опускається на якусь галявину, щоб поїсти або відпочити, вожак весь час насторожі. Він слідкує, чи не загрожує якась біда птахам. У випадку небезпеки вожак пронизливо кричить, і вся зграя стрімко піднімається у повітря. «Давайте ми з вами пограємо у таких обережних птахів» – пропонує логопед. Діти лічилкою вибирають вожака. Вісі іншим дітям роздаються музичні інструменти і дозволяють тихенько у них подути. Так, тихо награвати на своїх дудочках, діти зображають гусей, які спокійно щипають травичку. Вожак не щипає траву: він уважно слідкує, чи немає небезпеки. Раптом вожак подає тривожний сигнал (сильно дує у дудочку). Всі діти біжать до своїх місць (стільчикам).
При повторенні гри вожака міняють. Необхідно нагадати, що всі діти повинні дути у дудочки спокійно, не напружуватись, не заглушаючи один одного. Тільки вожак дозволяє подути 2-3 рази у свою дудочку дуже сильно. Влітку гру рекомендовано проводити на подвір’ї

2. Гра «Впізнай квітку»
Мета: закріпити уявлення дітей по темі «Квіти». Розвивати нюх та глибокий вдих.
Обладнання: 2-3 живі квітки, найбільш знайомі дітям, наприклад: конвалія, фіалка, бузок.
Опис гри: вихователь вносить до кімнати букет квітів. Діти згадують їх назву та по черзі нюхають квіти, намагаючись запам’ятати запах. Після цього, логопед ховає букет за спину, підходить до одного з дітей, пропонує закрити очі та дає понюхати одну з квіток букета.
Якщо дитина по запаху визначить квітку, то вона стає ведучою, а якщо ні, залишається на місці. Необхідно, щоб, коли діти нюхали квітку робили глибокий вдих, не піднімаючи плечі, а потім повільний видох.
Квіти можна замінити листям з визначеним запахом (тополі, смородини, черемшини).

3. Гра «Впізнай ягоду»
Мета: закріпити уявлення по темі «Ягоди».
Розвивати нюх та глибокий вдих.
Обладнання: ягоди з достатньо сильним запахом: чорна смородина, Земляника, малина.
Опис гри: на столі стоїть тарілка з ягодами. Логопед пропонує дітям понюхати ягоди та запам’ятати їх запах. Потім визиває одну дитину до столу. вихователь пропонує закрити очі, та підносить до обличчя дитини тарілку з ягодами, та питає які ягоди на тарілці. Для цього дитина, не відкриваючи очі, робить глибокий вдих носом.
Ягоди можна замінити фруктами, які краще розрізати, щоб сильніше був запах.

4. Гра «Чий пароплав краще гудить?»
Мета: розвивати тривалість плавного видиху. Активізувати м’язи губ.
Обладнання: кожній дитині видається дудочка.
Опис гри: вихователь говорить:» Діти, подивіться, як гудить моя дудочка, якщо я в неї подую. Загуділа, як пароплав. А як у Маші загудить пароплав?» логопед по черзі називає всіх дітей, а потім пропонує погудіти всім разом.
Слід пам’ятати: струмінь повітря повинен бути сильним. І кожна дитина може дути лише декілька секунд.

5. Гра «Чия пташка далі полетить?»
Мета: розвивати тривалість плавного видиху.
Активізувати м’язи губ.
Обладнання: фігурки пташок, вирізані з тонкого паперу та яскраво розфарбовані.
Опис гри: пташки ставлять на стіл у самого краю. вихователь визиває дітей попарно. Кожна дитина сідає навпроти пташки. Логопед попереджує, що пересувати пташку можна лише на одному подиху, діти декілька раз не можна. За сигналом «Полетіли» діти дують на фігурки пташок. Інші діти слідкують, чия пташка далі полетить.

6. Гра «Кульбабки»
Мета: розвивати тривалість плавного видиху. Активізувати м’язи губ.
Опис гри: гру проводять на повітрі. Коли діти знаходяться на галявині, педагог просить кожну дитину зірвати кульбабу і всім по черзі подути на них. Дути треба на кульбабу так, щоб злетіли всі пушинки. Здути всі пушинки з кульбаби потрібно з 1-3 разів.

7. Гра «Знайди іграшку»
Мета: розвиток сильного плавного видиху. Активізувати м’язи губ.
Обладнання: надувні іграшки невеликих розмірів, або надувні кульки.
Опис гри: дітям роздають добре помиті гумові іграшки. Вони повинні надути іграшки, набираючи повітря через ніс та повільно видихати його через рот у отвір іграшки. Той хто вірно виконає завдання, може пограти з надутою іграшкою.

8. Гра «Капітани»
Мета: чергування тривалого плавного та сильного видиху. Активізувати м’язи губ.
Обладнання: таз з водою та паперові кораблики .
Опис гри: діти сидять великим півколом. У центрі на маленькому столі стоїть таз з водою. Логопед пропонує дітям покататися на кораблику з одного міста в інше, позначаючи місто якимись значками на краях таза. Щоб кораблик двигався, на нього потрібно дути не поспішаючи, зложивши губи так, як для звука ф. Кораблик при цьому рухається повільно. Але налетів поривчастий вітер. « П-п-п …» губи поставити, як для звука п. Або дути витягнувши губи трубочкою, але щоки не надувати.
Викликана дитина дує, сидячи на присунутому стільці до столу. При повторенні гри потрібно пригнати корабель до визначеного місця.

9. Гра « Пузир»
Мета: розвивати тривалість плавного видиху. Активізувати м’язи губ. Автоматизація та диференціація звуків с-ш.
Опис гри: діти стоять тісним колом, наклонивши голову вниз, імітуючи пузир. Потім повторюючи за логопедом:
Роздувайся, пузир,
Роздувайся, великий,
Залишайся такий,
Та не лопайся,
От такий.
Діти піднімають голову і поступово під слова відходять назад, утворюючи велике коло. За сигналом логопеда «Пузир лопнув», діти йдуть до центра кола, вимовляючи с (або ш), наслідуючи повітрю, яке виходить з пузиря. Після сигналу «Лопнув» треба слідкувати, щоб діти не бігли, а йшли (повітря повільно виходить: ссс або шшш ).

10. Гра «Де були – не скажемо, а що робили – покажемо»
Мета: розвивати дихання, кмітливість та спостережливість дітей.
Обладнання: кулі.
Опис гри: вибирають ведучого, він виходить за двері. Всі інші діти домовляються, які рухи вони будуть виконувати. Після цього вони запро- шують ведучого. Він говорить:
Добрий день діти!
Де були ви,
Що ви бачили?
Діти хором відповідають:
Де були ми – не скажемо,
А що робили – покажемо.

Якщо ведучий відгадав рухи, які виконували діти, то вибирають нового ведучого. Якщо не зміг відгадати, то знову проводить гру.
Гру можна проводити декілька разів. Логопед слідкує за правильністю дихальних пауз у тексті та в імітаційних вправах. Можна використовувати такі варіанти:

1) робити ранкову гімнастику.

2) ліпити снігову бабу, а потім дути на замерзлі рученята.

3) роздувати костер. Для цього діти сідають навприсядки біля костра та дують(набирають повітря через ніс та повільно видихати через рот, надуваючи щоки).

4) готуватись до свята: надувати повітряні кульки.

5) пилити дрова. Для цього діти стають парами, схрещують руки та імітують пилку дров: руки на себе – вдих, руки від себе – видих.

6) рубити дрова. Діти піднімають та зчіплюють руки над головою – вдих, нахиляючись вперед – видих.

11.Вправа «Пилосос»
Мета: познайомити дiтей з рiзноманiтним поверхневим диханням. Вчити бачити рiзницю мiж глибоким i поверхневим диханням.
Змiст вправи: .
Вихователь показує дiтям картинку на якiй зображено пилосос i проводить коротку бесiду про його зовнiшнiй вигляд та його призначення. Пiсля чого пропонує дiтям пограти в гру, яка називається «Пилосос». Для цього дiти повиннi уявити, що вони перевтiлились в пилососи i вiд їх носикiв до самих п’ яток протягнутi довri шланги, по яким проходить повітря.
По сигналу вихователя дiти «включають» уявнi кнопки i пилосос починає працювати – дiти дихають носом глибоко, неначе повiтря проходить вiльно по трубцi вiд носика до п’яток. Логопед пропонує уявити цю картину.
Пiсля цього сповiщають, що пилосос зiбрав багато пилу i тепер повiтря по трубцi може просуватись
тільки від«носика до животика»-діти підставляють долоньку перпендикулярно животу: намагаючись
зменшити глибину дихання на умовну величину на 1-2 хв.
Потiм вихователь знову повiдомляє, що у зв’язку з довготривалою робо:rою пилососа, мiсця для проходження повiтря по трубi cтaє все менше. І тепер повiтря може пересуватись тiльки вiд «носика до грудей» – дiти також як i в першому випадку роблять вiдповiднi рухи рукою i знаходяться в такому положеннi 1-2 хв.

Коли цi три етапи дихання засвоєнi, вихователь говорить, що знову щось трапилось з пилососом, знов щось заважає проходженню повiтря i треба перейти на саме поверхневе дихання «по носику»,тобто коли повiтря просувається тiльки вiд перенiсся до кiнчика носа. Це дихання провдиться вiд 30 сек. до 1 хв.
До засвоєння наступної вправи треба переходити тiльки тодi, коли засвоєна попередня.

12.Вправа «Хто тихіше?»
Мета: закрiпити вмiння дiтей дихати поверхнево. Вчити перевiряти глибину свого дихання та регулювати його вiдповiдно з поставленою метою.
Зміст вправи:
Вихователь пропонує дiтям знайти середину своєї долонi, пiднести її до кiнчика носу i подихати глибоко «вiд носика до п’ят», як i у вправi «Пилосос». Потiм запитує у дiтей про вiдчуття, якi вони вiдчyли при диханнi, пiдтверджуючи, що струм повiтря з силою б’є в долоню, тобто дме сильний вiтерець. Пiсля цього дiти по завданню логопеда змiнюютьглибину дихання,тобто дихають все з меншою амплiтудою pyxiв, як у вправi «Пилосос»,
i зрiвнюють нові вiдчуття з попереднiми. Вихователь домагаеться того, щоб дiти чiтко вiдчули послаблену силу струму повiтря i зовсiм повне припинення його дiї при диханнi дiтей тiльки «по носику».
Коли дiти засвоїли спосiб перевiрки глибини дихання, вихователь пропонуе пограти в гру «Хто тихiше?». Для цього дiти сiдають в коло на стiльцях i починають дихати вiдповiдно з завданням вихователя. вихователь пiдxодить до кожного, перевiряе вiдповiдним способом глибину дихання, пiдносячи свою долоню до кiнчика носа дитини i нагороджуе фiшкою тих дiтей, у яких дихання було саме поверхневе – «по носику».
Для рiзноманiтностi iгpoвої вправи роль ведучого виконуе
один iз дiтей, який прислуховуючись до своїх вiдчyттiв, контролює дихання товаришiв, також несвідомо стримує своє дихання, або зменшує його глибину одночасно з yciмa дiтьми.
Коли гра зaкiнчуеться, дiти пiдраховують фiшки. Можна проводити цю гру декілька разів, якщо вона подобається дітям.

13.Вправа «Осінній вітерець»
Мета: вчити дiтей змiнювати силу дихання в залежностi вiд вказiвок логопеда, досягаючи довгого поверхневого дихання.
Зміст вправи:
вихователь пропонує дiтям уявити, що вони знаходяться в осiнньому лiсi i спостерiгають за деревами. Питає, що ж вiдбувається з листочками, чому вони опадають, хто винен в тому, що листя не тримаеться довго на деревi i жовтiючи падае з гiлок. Узагальнюються вiдповiдi дiтей про те, що восени дме сердитий вітерep, який зривае листя i кидае їх на землю.
вихователь пропонує дiтям зобразити при допомозi дихання крiзь нic, як дме «сердитий», а потiм «добрий» вiтерець, за допомогою глибини дихання. для цього кожна дитина по завданню логопеда бере в праву руку паперовий листок певного (осiннього) кольору, пiдносить до кiнчика носа i починае дихати, поступово переходячи вiд глибокого дихання до поверхнього.
вихователь уважно слiдкyє за дiями дiтей та за рухами листочкiв, заохочуе тих дiтей, якi досягли самого поверхнього
дихання – «по носику».
3 метою збiльшення часу перебування дiтей в cтaнi поверхневого дихання i пiдтpимання емоцiйного настрою,
цю ігрову вправу можна проводити в рiзних вapiaнтax:
а) змагання – хто довше зможе бути «добрим вiтерцем»
б) мiняти листочки рiзного кольору, вiдповiдно з вказiвками логопеда;
в) iнодi перекладати листочки з однiеї руки в iншу, не припиняючи гру;
г) проводити гру попарно, коли дитина дихає на листочки свого товариша, який контролюе виконання вправи;
д) в ходi гри декiлька разiв мiняти ведучого, який слiдкyе за рухами листочкiв iоцiнюе їх.
По можливостi треба, щоб варiанти змiнювали один одного, не припиняючи поверхневого дихання.

14.Вправа «Граємо в пташку»
Мета: вчити дiтей послiдовно зменшyвати глибину дихання. Розвивати поверхневе дихання, поєднyючи його iз зосередженням концентрації уваги.
Зміст вправи:
Дiти сидять за столами, у кожного з них фiшки. Вихователь повiдомляє, що до них в гocтi прийшла «пташка» i її треба зустрiти, тобто уважно послухати. Дiтям пропонується сiсти, розслабитись i почати прислуховуватись, щоб почути тишу i сторонні звуки, якi заважають iй. Почувши побiчний звук, лунаючий з вулидi, кожна дитина ставить перед собою фiшку. Таким чином гра продовжується 1-2 хвилини, а дiти впродовж гри повiльно переходять на поверхневе дихання.
По закiнченню гри кожна дитина paxyє свої фiшки i розповiдає, що ж вона почула, який звук позначається даною фiшкою («Ця фiшка – загавкала собака», «Ця фiшка – гудок автомобiля» i т.п.).
Другий вapiaнт цiєї ігрової вправи у тому, що вихователь дaє завдання конкретнiй дитинi (чи групi дiтей) послухати тишу, а iншим дiтям пропонує бути дуже уважними i перевiрити вiрнiсть вiдповiдi того, кому було дане завдання.
Продовження даного завдання регламентується piвнем концентрацiї уваги дiтей, пiсля чого дiти разом з вихователем пiдраховують фiшки даної дитини i слухають його оповідання про почуті звки.
При необхiдностi дiти, не беручи участi саме в iгровiй вправi, а виконуючи роль контролерiв, доповнюють вiдповiдi гравцiв, тому що в xoдi виконання вправи були змyшенi невiльно перейти на поверхневе дихання, прислуховуючись до звyкiв, щоб перевiрити якiсть вiдповiдей своїx товаришiв.

15.Вправа « Звірі грають в схованку»
Мета: 3акрiпити вмiння дiтей мiняти глибину дихання, узгоджуючи її з дiями логопеда. Продовжувати вчити виконувати поверхневе дихання довго.
Зміст вправи:
Вихователь проводить з дiтьми коротку бесiдy про рiзних диких тварин, якi живуть у лiсi. Пропонує вiдгадати загадки, який звiр найбiльший, перерахувати по порядку, починаючи з ведмедя та зaкiнчуючи найменшим – їжаком. Пiсля чого починає розповiдати iсторiю про те, що в одному лiсi звiрi були дуже дружнi i любили гратися разом. Якось одного разу, вирiшили вони погратись в схованку, а для цього їм потрiбно було побудувати паркан, щоб за ним заховатись. Уточнити, який паркан по величинi потрiбен ведмедю, лисицi, вовку, зaйцю, їжаку. Потiм вихователь просить дiтей допомогти звiрам збудувати паркан (вертикальнi палочки), а логопед буде малювати вiдповiдний паркан на дошцi крейдою. Дiти допомагають логопеду, змiнюючи глибину дихання в залежностi вiд величини паркану.
Свої дії вихователь супроводжує розповiддю: «Збудував ведмiдь високий-високий паркан (малює ряд вертикальних паличок) i заховався за ним. Hіхто ведмедя не знайде.» Дiти, за проханням логопеда, ховаються з ведмедиком за парканчик i намагаються дихати якомога тихiше, щоб ix не знайшли.
Подiбним чином супроводжується розповiдь про iнших звiрiв, в залежностi вiд зменшення величини паркану. Дiти, в залежностi iз даною величиною, зменшують глибину свого дихання.
Коли вихователь мaлює довгий-довгий, низький паркан для бiльшої кiлькостi lїжакiв, якi живуть у лiсi, глибина дихання дiтей досягає мiнiмальної величини i вони довгий час знаходяться «в методi». Для здiйснення поступового переходу до звичайного дихання, вихователь повідомляє дiтям, що спочатку iз-за парканчика вибiг зайчик, а потiм лисичка i т.д.У наслiдок чого глибина дихання поступово
збiльшується i приходить у норму.
16.Вправа «Не помились»
Мета:вчити дiтей поступовому зменшенню дихання вiдповiдно iз зоровим сприйманням предметiв різної величини, добиватися поверхневого дихання.
Зміст вправи:
На столi у вихователя предмети рiзної величини, однаковi за формою i кольором (куби, цилiндри та iншi). Логопед пропонує дiтям зрiвняти найбiльший та найменший предмет i з кожним iз них спiввiднести своє дихання,змiнюючи його в залежностi вiд величини предмету. Пiсля чого на столi логопеда викладається ряд рiзноманiтних по величинi предметів від найбільшого до найменшого. За вказiвкою логопеда дiти змiнюють глибину свого дихання в залежностi вiд зорового сприймання величини предметiв, вказаних почергово. Таким чином вiдбувається поступовий перехiд вiд глибокого дихання, що вiдповiдає великому предмету, до самого поверхневого, що вiдповiдає найменшому предмету. З метою збiльшення часу перебування дiтей в методi, логопед збiльшує кiлькiсть однакових предметiв, якi входять в групу
найменших по величинi, вiдповiдно диханню «по носику»
Можливо використовувати рiзнi варiанти цiєї вправи:
а) доручити якiй-небудь дитинi викладати предмети;
б) iндивiдуально кожнiй дитинi викладати ряд предметiв в порядку їх зменшення, супроводжуючи СВОl дії вiдповiдними дихальними дiями;
в) урiзноманiтнити види однорiдних предметiв для пiдтримки емоцiйного стану дiтей i збiльшення часу находження їх «в методi».

17.Вправа «Виклади фігуру»
Мета: продовжити вправляти дiтей в максимальному зменшеннi глибини дихання.Учити довго утримувати його.
Зміст вправи:

На столi у кожної дитини рiзнi геометричнi фiгури та їх частини. Логопед тихенько дaє дiтям завдання: покласти певну фiгуру вiдповiдного кольору в назване мiсце на площинi (в центрi, справа i т.п.). Дiти слухають логопеда «затаївши подих», тобто перейшовши на поверхневе дихання – «по носику». Вправа продовжується до повного виконання дiтьми вiдповiдного завдання – викласти яку-небудь фiгуру.
Роль ведучого може виконувати дитина. Для рiзноманiтностi iгрових дiй можна використовувати спосiб паралельного дiяння дiтей один на одного, коли вони сiдають парами один проти одного i дають завдання один одному (пошепки), перевiряючи по закiнченню гри правильнiсть виконання завдання.
Можливий такий вapiaнт, коли логопед звертається до даної дитини або невеликої пiдгрупи дiтей, а решта дiтей (мимоволi прислуховуючись до шепоту вихователя) перевiряють правильнiсть виконання завдання граючими дiтьми, одночасно знаходячись «в методі».
Дана вправа може тривати вiдповiдно рiвню iнтepeca дiтей. Допускається вiльний вихід дитини з гри.

18.Вправа «Граємо у схованку»
Мета: добиватися поверхнього дихання за допомогою мобiлiзацiї сили волi.
Зміст вправи:
Логопед розтавляє стiльцi пiвколом в один ряд i пропонує дiтям сховатися за деякими з них, деякi стiльцi залишаються порожнi. Ведучiй дитинi пропонується з заплющеними очима визначити за допомогою слуху, за якими ж стiльцями сховались дiти i зробити відповiдний знак рукою, не припиняючи пошуки oстанix. За вдалi (успiшнi) спроби дитина отримує фiшку. Для того, щоб визначити мiсця знаходження дiтей, ведучий повинен невiльно затримати дихання, прислухаючись до дихання граючих. Те ж саме роблять iншi дiти для того, щоб не видати своє мiсцезнаходження. Таким чином, в процесi гри дiти якийсь вiдповiдни час знаходяться «в методi».
Гра продовжується вiдведений логопедом час i може повторюватися декiлька разiв iз змiною ведучого.

ІГРИ НА РОЗВИТОК МОВНОГО ДИХАННЯ

1.Гра «Приємний запах»
2. Гра «Придумай фразу»
3. Гра «Сусіди»
4. Гра «Випереди»
5. Гра «Чарівне дзеркало»
6. Гра «Дощик, дощик»
7. Гра «Хоровод бджілок на лузі»
8. Гра «Кухар»
9. Гра « Світлофор»
10. Гра «Визнач місце іграшки»
11.Гра « Доганяла»
12.Гра « Веселі хлоп’ята»
13.Гра «Болото»
14.Гра «Муха»
15. Гра «Чия кульбаба раніше полетить?»
16. Гра «Метелику, лети!»
17. Гра «Чия пташка далі полетить?»
18. Гра «Пускання корабликів»
19. Гра « Птахоферма»
20. Гра «Підбери за кольором»

1.Гра «Приємний запах»
Мета: розвиток фразової мови на плавному видиху.
Обладнання: одна пахуча квітка(конвалія, бузок, жасмин), або надушена хусточка або фрукти (мандарин, яблуко, лимон).
Опис гри: діти по черзі підходять до вази з квітами та нюхають її. На видиху промовляють з вираженням задоволення слово або фразу: «Добре, дуже добре. Дуже приємний запах; дуже ароматна квітка (ароматне яблуко)» тощо
Спочатку дітям пропонується речення. Далі, в залежності від мовних можливостей самі придумують речення.

2. Гра «Придумай фразу»
Мета: розвиток фразової мови. Правильна побудова речень.
Обладнання: сюжетні картинки з лото «Що ми робимо».
Опис гри: дітям показують один сюжетний малюнок. Логопед придумує за малюком коротку фразу (з двох – трьох слів ), потім пропонується дітям доповнити фразу логопеда одним новим словом. Кожна викликана дитина подовжує фразу ще на одне слово.
Виграє той, хто придумає останнє слово до речення та вимовить всю фразу правильно. Короткі фрази (три – чотири слова) вимовляють на одному видиху, а на довгих фразах – з паузою через три – чотири слова. Коли діти оволодіють правилами гри, можна запропонувати їм придумати подовжити фрази без картинок.

3. Гра «Сусіди»
Мета: правильна побудова фрази. Удосконалення орієнтації у просторі.
Обладнання: дитячі стільчики, бубон.
Опис гри: дітям дається завдання назвати свого сусіда справа. Діти по черзі говорять, наприклад: «Я сиджу з Вовою» Коли всі діти назвуть свого сусіда, логопед дає сигнал бубном. Діти розбігаються по кімнаті. Вони можуть взяти іграшки і деякий час пограти з ними. За сигналом діти повинні сісти з тією дитиною, з якою вони сиділи. Хто помилиться , програє.
При повторі гри відповіді дітей ускладнюються: Я сиджу з Вовою та Марією; Я сиджу коло Вови та Маші; Справа від мене Вова, зіва – Маша; Мій сусід справа Вова, моя сусідка зліва Марія.

4. Гра «Випереди»

Мета: розвиток ритмічної та виразної мови. Виховувати координацію рухів.
Обладнання: дитячі стільчики .
Опис гри:
діти стоять або сидять на стільчиках. Навпроти у 10-15 шагах один стільчик. Вибирають дві дитини за допомогою лічилки. Вони стають навпроти стільчика. Логопед разом з дітьми промовляє вірш:

Оленці на долоньку
Метелик прилетів.
Метелика Оленка
Зловити не зуміла.

Після слів «зловити не зуміла» двоє дітей біжать до стільчика. Той, хто вспів сісти на нього першим, той і виграв.

5. Гра «Чарівне дзеркало»
Мета: розвиток ритмічної, виразної мови та координації рухів.
Опис гри: діти стоять у колі, або сидять на стільчиках. Ведучий підходить до одного з дітей і говорить:
Як у дзеркальце дивись,
І так само ворушись.
Проти тебе я стою,
Все роби, як я роблю.

Ведучий повторює будь-яку фразу, супроводжуючи її якимись рухами. Той, до кого від звернувся повторює за ведучим фразу і рухи. Якщо дитина допустила помилку, вона вибуває з гри. Новим ведучим стає та дитина, яка все повторила і не допустила помилки. Логопед слідкує за правильністю дихальних пауз у фразовій мові дітей.

6. Гра «Дощик, дощик»
Мета: розвиток ритмічної та виразної мови, координації рухів та орієнтації у просторі.
Обладнання: дитячі стільчики.
Опис гри: стільчики стоять по колу, на один менше чим дітей. Діти ходять у середині кола і один з дітей промовляє:
Дощик, дощик, чого ллєш?
Погуляти не даєш!

Після слів «погуляти не даєш» діти біжать до стільчиків. Кому стільчика не хватило, той і програв. Гра повторюється декілька разів.

7. Гра «Хоровод бджілок на лузі»
Мета: розвиток ритмічної виразної мови та координації рухів.
Опис гри: діти стають у коло, та всі разом промовляють вірш з рухами:

Та багато я літала,
що аж притомилась.
Тільки трохи відпочила,
Всюди роздивилась.
(Діти присіли).
Подруг я собі знайшла,
весело нам стало.
Я усіх малих комах
В хоровод зібрала.
Діти беруться за руки та водять хоровод.

Гра може використовуватись також для диференціації звуків р-л. У цьому випадку діти промовляють вірш по одному.

8. Гра «Кухар»
Мета: розвиток ритмічної виразної мови та координації рухів.
Обладнання: кухарський ковпак.
Опис гри: всі діти стають у коло. Ведучий ходить за колом. У нього в руках кухарський ковпак. Діти хором промовляють вірш:

Грати в кухаря пора,
Починаймо дітвора!
Кожний виходу чекай,
про ковпак не забувай.
Якщо кухарем став ти,
навкруги тобі іти.

Після слів «то скоріш кругом іди» ведучий надіває ковпак на дитину, яка знаходиться поруч. Дитина, яка отримала ковпак та ведучий стають спинами один до одного та за сигналом логопеда «їди», їдуть по колу. Хто перший обійде (не бігти!) коло, той і виграв.

9. Гра « Світлофор»
Мета: закріпити уявлення про правила дорожнього руху.
Обладнання: три картонних кола діаметром 15 см: червоний, жовтий, зелений. Крейда або паличка.
Опис гри: перед началом гри логопед розповідає про значення світлофора та правилах дорожнього руху.
Щоб не сталося біди, подивись перш ніж іти
Потім діти розучують вірш «Світлофор»
Червоне світло загориться –
Стій на місці, не ходи.
Як побачиш жовте світло –
Приготуйся, але не йди.
А зелене – йди сміливо,
швидко, весело, красиво

Потім логопед крейдою чи палкою креслить на землі дорогу та перехід. Біля переходу стає ведучий з кружками. Діти стоять у колоні по одному, декілька разів переходячи дорогу туди і назад, якщо ведучий показує кружок зеленого кольору. Потім ведучий піднімає червоне коло і діти зупиняються і промовляють перші два рядки вірша, хором. Червоне коло змінюється жовтим і в цьому випадку діти промовляють наступні два рядки вірша. І на останок загорається зелене світло. Діти промовляють останні рядки вірша.
Якщо хтось з дітей не успіє перейти за час промовляння останніх строчок вірша, ведучий запитує: «Де ти був до цього часу?». Спізнілий відповідає: «Затримав світлофор».

10. Гра «Визнач місце іграшки»
Мета: розвиток мовного дихання. Закріпити вміння будувати розвернуту фразу.
Обладнання: іграшки: машина, пірамідка, м’яч, ведмідь, лялька інше.
Опис гри: логопед розкладає на столі в один ряд будь-які дитячі іграшки. Визиваючи дитину, логопед питає в неї: «Між якими іграшками, стоїть пірамідка?». Дитина повинна дати повну відповідь: «Пірамідка стоїть між машинкою та м’ячем». Після двох-трьох відповідей логопед міняє іграшки місцями. Поступово при повторенні гри іграшки по одній можна змінювати на інші.
Методичні вказівки: перед проведенням гри логопед нагадує дітям, що потрібно говорити не поспішаючи, виразно, не відділяючи паузами одне слово від іншого, а всю фразу говорити, як одне довге слово. Відповідати на запитання потрібно повним реченням. За правильну відповідь дитина отримує фішку. Потім за кількістю фішок визначається переможець.
11. Гра « Доганяла»
Мета: розвиток мовного дихання, ритмічної мови по фразах на плавному видиху разом з розвитком дрібної моторики пальців рук.
Опис гри: група дітей поділена на дві частини. Одна – промовляє вірш разом з ритмічними рухами пальців рук, тобто одноразово на ударні склади з’єднує на обох руках 2-й, 3-й, 4-й, 5-й пальці по черзі з першим пальцем рук:

Баба сіяла горох,
І вродився він на трьох,
А курчата поклювали
І від бабки повтікали.

З другої частини дітей вибирається «бабка», їй пов’язується хустка, решта – «курчата». Бабка ходить по кімнаті та розкидає по кімнаті маленькі кільця або кульки. Курчата ходять за нею і збирають їх. По закінченню вірша вони втікають від бабки на свої місця. Та їх наздоганяє. Потім частини дітей міняються. Логопед повинен слідкувати, щоб діти промовляли вірш по фразах на одному плавному видиху.

12. Гра « Веселі хлоп’ята»
Мета: розвиток мовного дихання, ритмічної мови та координації рухів.
Опис гри: діти стоять уздовж стіни. Перед ними і на протилежному боці кімнати логопед накреслює риску. Між рисками, посередині, знаходиться ведучий. Діти говорять хором:

Всі веселі ми хлоп’ята ,
Бігать любимо і грать,
Раз, два, три, чотири, п’ять,
А ти спробуй нас догнать.

Діти перебігають на другий бік кімнати, а ведучий їх наздоганяє. До кого він доторкнувся перш, ніж він перебіг через риску, виходить з гри. Лічилкою обирають іншу дитину, що буде водити, і гра продовжується вже з меншою кількістю дітей. Хто залишається недоторканим, той і переміг.

13. Гра «Болото»
Мета: розвиток мовного дихання, ритмічної мови та координації рухів.
Опис гри: діти поділяються на дві групи («журавлики» та «жабки») і стоять обабіч «болота» – накресленого кола посеред кімнати. Спочатку промовляють «жабки»:
Квакушки -жабки, ква-ква-ква,
На березі стрибають,
комариків – судариків
та мошок всіх збирають.

Потім говорять «журавлики»:
Журавлики – кораблики
Летять під небесами,
Всі сірі та білі,
Та з довгими носами.

Логопед:
Квакушки – жабенятка,
Жвавіш треба стрибати,
Від журавликів носатих
В болото всім пірнати.

Після цих слів «жабки стрибають у болото», а «журавлики», розмахуючи «крилами», їх ловлять. Спіймані виходять з гри.

14. Гра «Муха»
Мета: розвиток мовного дихання, ритму, дрібної моторики пальців рук.
Опис гри: діти сидять на стільцях і уявляють собі, що в кулаці у них дзвенить муха. Вони підносять кулак до вуха і на видосі промовляють з-з-з-з… Після цього діти ритмічно говорять вірш і одноразово на ударні склади з’єднують на обох руках 2-й, 3-й, 4-й, 5-й пальці по черзі з першим пальцем рук:
На паркеті в вісім пар
Мухи танцювали,
Павука побачили –
І від жаху впали.
На слова «і від жаху впали» діти розслабляють руки і опускають. Потім промовляючи того ж вірша, диригують обома руками на 2/4, чітко акцентуючи ударні склади. Звучить веселий танок, діти вільно танцюють, а наприкінці музики падають на спину і дригають ногами.

15. Гра «Чия кульбаба раніше полетить?»
Мета: добиватися в дітей довгого ротового видиху
Опис гри: гра проводиться на повітрі. Коли діти гуляють на прогулянці, педагог пропонує їм зірвати відцвілу кульбабу і по черзі подмухати на квітку.

Діти дують на кульбабу так, щоб злетіли всі пушинки. Здути всі пушинки з кульбаби потрібно за 3-4 рази.

16. Гра «Метелику, лети!»
Мета: добиватися довгого, непереривного ротового видиху.
Обладнання: 5 метеликів(паперових), розташованих на мотузочці довжиною 50 см. Та прикріпити їх до шнура на відстані 35 см. Один від одного. Шнур розташувати так стійці так, щоб метелики знаходилися на рівні очей дитини.
Опис гри: Діти сидять на стільчиках . Логопед говорить: « Діти, подивіться, які гарні метелики: жовті, сині, червоні! Як їх багато! А давайте подивимось чи можуть вони літати? (дує на них)Дивіться полетіли. А хто з вас хоче подути на них? У кого далі полетять метелики? Логопед пропонує кожній дитині стати напроти метелика. Діти дують на метеликів.

Гру проводять декілька раз, кожний раз з новою групою дітей. Потрібно слідкувати, щоб діти стояли рівно, при вдиху не піднімали плечі. Щоки не надувати, губи злегка висунуті вперед. Кожна дитина може дути не більше 10 секунд з паузами у іншому випадку в неї може запаморочиться голова.
17. Гра «Чия пташка далі полетить?»
Мета: добиватися від кожної дитини вміння робити, довгий, безперервний, спрямований видих.
Обладнання: паперові пташки.
Опис гри: на двох столах ставлять пташок (з самого краю стола) на відстані 30 см. Одна від одної. Визивають четверо дітей, кожний сідає навпроти пташки. За сигналом: «пташки полетіли» діти дують на фігурки, інші слідкують, чия пташка далі полетить.

Слідкувати, щоб діти не надували щоки, коли будуть дути на паперових пташенят. Просувати пташенят можна лише на одному видиху. Спочатку це демонструє логопед, попередив, що на пташку треба дути один раз.

18. Гра «Пускання корабликів»
Мета: добиватися від кожної дитини вміння довго вимовляти звук ф на одному видиху або багаторазово вимовляти звук п (п-п-п) на одному видиху.
Обладнання: таз з водою, паперові кораблики.
Опис гри: діти сидять великим колом. В центрі на столі стоїть таз з водою. Діти, яких визвали, сидячи на стільчиках, дують на кораблики, вимовляють звук ф або п
Логопед пропонує дітям покататися з одного міста в інше на кораблі, об означивши міста значками на краю таза. Щоб кораблик двигався, потрібно дути на нього не поспішаючи, зложивши губи так, начебто вимовляєш звук ф . Можна дути просто витягнувши губи трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик при цьому буде рухатися повільно.. але подув сильний вітер. «П-п-п…»- дує дитина. (на повторі гри можна пригнати кораблик до визначеного міста).

19. Гра « Птахоферма»
Мета: вчити дітей на одному видиху вимовляти 3-4 склади.
Обладнання: логопед підбирає іграшки, які звучать: півень, куриця, курчатко, гусак, качка.
Опис гри: логопед показує дітям іграшки та відтворює 3-4 рази їх звучання. Іграшки прибирає. Логопед говорить: « Пішли ми з вами на птахоферму. Йдемо, а на зустріч нам … (показує
курицю) куриця. Як вона з нами привітається?» Діти : «ко-ко-ко»
«Йдемо ми далі. А на зустріч нам гусак. А як він привітається з нами?» Діти : «га-га-га» Далі логопед послідовно показує іграшки, які залишилися, а діти відповідно відтворюють звуки.

Спочатку говорять всі діти, потім можна запитати 3-4 дітей по одному. Слідкувати, щоб звуконаслідування діти вимовляли на одному видиху. Одні діти можуть промовляти 2-3 звуконаслідування, а інші 3-4.

20. Гра «Підбери за кольором»
Мета: вчити дітей злитно вимовляти фразу з 2-3 слів
Обладнання: предметні картинки основних кольорів, картонні кубики без однієї грані таких самих кольорів.
Опис гри: дітям роздаються малюнки, на яких намальовані предмети різного кольору. Показуючи кубик, логопед говорить: « У кого картинки такого ж самого кольору, підійдіть до мене.» Діти виходять, показуючи свої малюнки, називають їх («Червона машина», «Червоний шар»…) та складають ці малюнки у цей кубик. Гра продовжується до тих пір, поки всі діти не складуть свої картинки у кубики.

Слідкувати за тим, щоб діти говорили слова разом, на одному видиху.

ІГРИ НА РОЗВИТОК ГОЛОСУ

1. Гра «Заспокой ляльку»
2. Гра «Перебіжки»
3.Гра « Луна»
4.Гра « Хуртовина»
5. Гра «Гудок»
6. Гра «Хто кого?»
7. Гра «Дує вітер»
8. Гра «Впізнай за інтонацією»
9. Гра « Ведмідь та ялинка»
10. Гра « Вовк та семеро козенят»
11. Гра за казкою «Три ведмедя»

1. Гра «Заспокой ляльку»
Мета: розвиток тембру голосу.
Опис гри: діти сидять на стільцях півколом. На руках у них ляльки. Логопед говорить: «Ляльки плачуть треба їх заспокоїти. Подивіться, як я укладаю свою ляльку спати (заколисую свою ляльку, тихо наспівує на звуці а мотив знайомої колискової пісні). А зараз ви покачайте». Діти по черзі, а потім всі разом заколисують ляльок, проспівуючи звук а.

2. Гра «Перебіжки»
Мета: розвиток сили голосу. Активізація м’язів губ.
Обладнання: крейда, стільчик.
Опис гри: діти розходяться по своїм домівкам (в коло накреслені, куточки кімнати, стільчики). За сигналом логопеда один з дітей визиває іншу дитину за своїм вибором: «Ау, ау, Петро». Петро в свою чергу відповідає йому: «Ау, ау, Вова», і вони швидко міняються місцями. Тоді Петро у свою чергу вибирає іншу дитину і таким же чином міняються містами.

3. Гра « Луна»
Мета: розвиток сили голосу та мовного дихання.
Опис гри: діти стоять у дві колонки обличчям один до одного. Одна група дітей то тихо то голосно промовляють: а, інша тихо відзивається: а.
В цю гру можна грати використовуючи голосні звуки, а також сполучення ау, уа, іа, іо, інші звуки.

4. Гра « Хуртовина»
Мета: розвиток сили голосу та мовного дихання. Активізація м’язів губ.
Обладнання: сюжетний малюнок «Хуртовина».
Опис гри: логопед показує малюнок, на якому намальована хуртовина. Діти, які сидять у рядочку, зображують хуртовину, яка виє у непогожий вечір. За сигналом логопеда «Хуртовина починається», тихо говорять: у-у-у…; за сигналом «Сильна хуртовина» голосно говорять у-у-у…; за сигналом «Хуртовина закінчується» діти говорять тихіше; за сигналом «Хуртовина скінчилася», затихають.
Бажано, щоб діти змінювали силу голосу за один видих не менш ніж 2-3 рази. У цьому випадку корисніше словесні вказівки логопеда замінити на делегування: плавний рух руки вгору – діти говорять голосніше, плавний рух вниз – діти говорять тихіше.

5. Гра «Гудок»
Мета: розвиток сили голосу та мовного дихання. Активізація м’язів губ.
Опис гри: діти стають у колонку обличчям до логопеда та піднімають руки через сторони вверх, торкаються долонями, але не роблячи хлопка. Потім повільно опускають руки через сторони вниз. Одночасно, коли діти опускають руки вони промовляють звук у спочатку голосно, а потім поступово все тихіше. Опускаючи руки замовкають.
Спочатку логопед сам показує дії, а потім визиває двох дітей, які разом з ним виконують дії та промовляють звуки, інші діти роблять тільки рухи руками. Потім грає вся група.

6. Гра «Хто кого?»
Мета: розвиток сили голосу та мовного дихання.
Активізація м’язів губ та нижньої щелепи.
Опис гри: логопед визиває двох дітей та ставить їх обличчям один до одного. За сигналом логопеда діти одночасно починають протяжно промовляти спочатку тихо, потім голосно голосні звуки а,о,у,і,е. хто довше тягне звук, той і виграв. Спочатку переможця визначає логопед. Потім можна доручити дітям визначати переможця. Логопед повинен слідкувати тільки за тим, щоб діти не понижали силу голосу до кінця звучання та не перенапружували м’язи шиї.

7. Гра «Дує вітер»
Мета: розвиток сили голосу та мовного дихання.
Опис гри: діти та логопед стоять у колі. Логопед говорить: «Пішли ми влітку на прогулянку у ліс.» всі беруться за руки і заводять хоровод, а логопед продовжує: « Йдемо полем, світить сонечко, дує легкий вітерець, який колишучи травичку, квіточки» логопед і діти зупиняються. «Вітерець дує тихенько, ось так: в-в-в» (тихо і довго промовляється звук в). діти повторюють за логопедом. Потім рухи хороводу продовжуються під неквапливу розповідь логопеда: «Прийшли в ліс. Набрали багато квітів, ягід. Зібрались повертатись додому. Раптом подув сильний вітер: в-в-в…» – логопед голосно та довго промовляє цей звук. Діти зупиняються і промовляють цей звук за логопедом.
Методичні рекомендації: логопед слідкує, щоб діти, повторюючи за ним, дотримувались тієї сили голосу.

8. Гра «Впізнай за інтонацією»
Мета: виховувати виразність міміки та жестів.
Опис гри: кожна дитина по черзі зображують хвору або сердиту, здивовану або веселу людину. При цьому потрібно промовляти з певною інтонацією коротенькі слова:
Ай-ай-ай!
Ой-ой-ой!
Ах! Ах! Ах!
Ох! Ох! Ох!
Інші діти повинні відгадати за виразом обличчя, усієї пози говорючого та інтонації, кого зображує ведучий. Можна запропонувати дітям пояснити докладно поведінку ведучого: чому він може бути сумний або чого він так здивувався тощо. За виразність мови та за повну відповідь діти заохочуються.

9. Гра « Ведмідь та ялинка»
Мета: виховувати виразність мови та вміння змінювати тембр голосу.
Обладнання: маска ведмедя або любого іншого звіра.
Опис гри: логопед вибирає двох дітей: один буде ведмедем, другий наприклад, вовком. З різних кінців кімнати вони повинні йти один одному на зустріч. При зустрічі між ними відбувається діалог:
Вовк: Ти куди йдеш ведмідь?
Ведмідь: В місті ялинку наглядіти.
Вовк: А для чого тобі вона?
Ведмідь: Новий рік стрічати пора.
Вовк: Де поставиш ти її?
Ведмідь: В ліс візьму, у свій будинок.
Вовк: А чому не зрубав у лісі?
Ведмідь: Шкода. Краще принесу.
Промовляючи цей діалог, діти повинні наслідувати голосам звірів, тобто змінювати тембр голосу. Хто найбільш вдало це зроби, заохочується. Гру повторюють але ведмідь може зустріти інших мешканців лісу.

10. Гра « Вовк та семеро козенят»
Мета: розвиток висоти голосу та виразності. Удосконалення фразової мови.
Обладнання: маски тварин.
Опис гри: попередньо потрібно познайомити дітей з казкою, вони повинні добре знати слова кози та вовка, відповіді козенят. Між дітьми логопед розподіляє ролі та роздає маски. Починається гра-інсценівка. Логопед звертає увагу на характер голосу. Коза та козенята повинні говорити тоненькими , високими голосами, а вовк – спочатку грубим, низьким голосом, а потім більш високим.
11. Гра за казкою «Три ведмедя»
Мета: розвиток висоти голосу та виразності. Удосконалення фразової мови.
Обладнання: маски ведмедя, стіл з трьома чашками та трьома ложками, три стільчика.
Опис гри: логопед розповідає казку «Три ведмедя». Потім пропонує дітям інсценізувати її. Вибирають трьох ведмедів: Михайла Івановича, Настасію Петрівну та Мішутку. Розставляють меблі та посуд. Логопед пропонує пригадати, що говорили ведмеді. Логопед звертає увагу дітей на те, якими голосами вони говорили.
Заохочують тих дітей, які вдало наслідували голосам ведмедів.
Аналогічно ігри-драматизації можна використову –
вати у роботі і над іншими відомими казками.

«Здоров’язбережувальні технології»

«Здоров’язбережувальні технології»
Поняття «здоров’язбережувальні технології» розглядається, як спосіб організації, модель навчально-виховного процесу, інструмент освітнього процесу, який повинен забезпечити ефективність і результативність навчання та виховання разом із збереженням здоров’я дітей.
Ароматерапія
Ця наука являється майже мистецтвом, яке допоможе відчути в продовж дня вам і дітям гармонію тіла і духа. Люди завжди запам’ятовують особливий аромат приміщення (якщо він є). Тому ви в змозі зробити свій кабінет неповторним саме таким чином. Заняття принесе подвійний ефект, якщо обраний вами аромат буде відповідати вимогам учбової діяльності, тобто стимулювати мозкову активність, цікавість до навчання, концентрацію уваги.
Впродовж уроків учні часто бувають розгублені. В такому випадку допоможуть стимулюючі та тонізуючі ефірні масла, які покращать пам’ять та увагу. Наприклад: грейпфрут, розмарин, лимон.
В кабінеті психолога завжди повинна бути атмосфера спокою та довіри. Тому зняти зайву дитячу тривожність вам допоможуть масла бергамоту, лаванди та м’яти. Зняти почуття напруги та нервозності, особливо на початку учбового року в шкільних приміщеннях допоможуть аромати герані, лаванди або іланг-ілангу.
Суміш масел сосни, м’яти та лаванди вбиває плетінь, мікроби та стафілококи. В кожному кубічному метрі учбового приміщення приблизно 9000000 мікробів (в той час, як у лісі їх 5, а у міській кімнаті 20 000) Тому разпилення таких сумішей, (розчинених водою) допоможе майже повністю відновляти мікрофлору приміщення впродовж дня.
Випалення ефірних масел також знижує концентрацію патогенних речовин та мікроорганізмів а також допомагає осіданню пилі. При вдиханні ефірні масла діють антівірусно, зупиняють збільшення та множення багатьох бактерій.
Наведемо приклад: у 1999 році під час епідемії грипу, вченими Донецького медичного університету було проведено дослідження в одній із шкіл. Впродовж чотирьох тижнів два рази на день ароматизували класи школи евкаліптовим маслом. Вчителям та учням подобалося працювати в таких умовах. А ще, результати показали, що завдяки цьому дослідженню значно знизилась кількість школярів, яких до цього постійно непокоїли нежиті та запалення носоглотки. А головне: захворюваність під час епідемії грипу в тестуємої школі була практично відсутня.
Заняття на свіжому повітрі
Сучасні діти все менше перебувають на свіжому повітрі. Вони віддають перевагу телебаченню, комп’ютерним розвагам або слуханню музики. Можливо причина підвищення стресів та депресій кроїться саме в цьому. А людині просто необхідно бувати на свіжому повітрі не менш 2-3 годин на добу. Це зміцнює організм, нормалізує нервову систему, укріплює пам’ять та уяву. Тому досить корисним для зміцнення здоров’я буде проведення деяких уроків на свіжому повітрі. Цей прийом дуже часто використовують вчителі американських шкіл.
Цікаві перерви
Діти зазвичай просиджують перерви, замість того, щоб походити, розім’яти м’язи. У початковій школі ігри являються одним з компонентів рухливого режиму дітей на протязі дня. Спостереження сучасних психологів свідчать про те, що після активного відпочинку учні відволікаються на уроках у 4 рази менше.
Доручити проводити такі перерви можливо черговому класові, або вчителям початкової школи. Саме рухливі ігри більш за все подобаються молодшим школярам за свою емоційність та веселість.

Музичний супровід уроку.
В музиці, як відомо, знаходиться величезний здоров’я зміцнюючий потенціал. Вона допомагає знімати стреси, стимулювати роботу мозку, підвищити засвоєння, сприяє естетичному вихованню. Наш емоційний стан, процеси сприйняття, запам’ятовування, розуміння залежить від того, що ми слухаємо. Звук – це енергія. Залежно від частоти коливання , рівня голосності, ритму, звук впливає на людину. Правильно підібрані мелодії здатні активізувати людські резерви.
Сучасний учень постійно шукає можливості послухати свою улюблену музику. Дослідження американських психологів говорять про те, що середній учень з 4 по 12 клас затрачує приблизно 10 500 годин на прослуховування музики. Це в два рази більше шкільного часу! По цим результатам можливо зробити висновок, що музика впливає на підлітків навіть сильніше телебачення.
А дослідження серед учнів 3-4 класів вказують на те, що будь-які дії, приклади, розповіді під музичний супровід залишаються у пам’яті дитини набагато довше. Крім того, учень, випадково знов почувши цю музику згадує про цікавий урок.
Існує безліч різних стилів та напрямків музики. Але дуже важливо правильно підібрати композицію для роботи на уроці. Тобто знайти музику, яка б сподобалася дітям. Якщо сьогодні ви вирішите використовувати чисто класичну музику, це скоріш за все викликає роздражнення серед учнів. Тому що різниця між «їхньою» та «вашою» музикою досить суттєва. І одним кроком здолати цю музичну відстань просто неможливо. Що ж тоді робити? Існує безліч нейтральної музики, звуки живої природи, або сучасне оформлення класичної музики. Також вам допоможуть фонограми досить відомих сучасних композицій.
До вашої уваги «Музична аптека»
Знімають стреси та оказують терапевтичний вплив:
• Балада групи «Іглз» – «Готель Каліфорнія»
• Хоральна прелюдія фа мінор Баха («Соляріс»)
• Арія Доніцетті «Слізна»
• Арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта.
Тонізують та підвищують рівень працездатності:
• Музика Брайна Адамса
• Музика Тіни Тернер
• Музика з балад Бон Джові
• Музичні композиції Рікардо Фольї
• Гітарні композиції
Допоможуть розслабитися:
• Музика Моцарта
• Музика Альбіноні
• Естрадні обробітки «Місячної сонати»
• «До Елізи» Бетховен
Довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю допоможе:
• Музика в стилі лаунж (медитативна музика)
• Етнічна музика у сучасній обробітки
Особливо посилює активність мозку:
«Соната для двох фортепіано» Моцарт
Цікаві зустрічі
Надати необхідні знання, а також дати професійну відповідь на учнівські запитання можуть також представники міських органів влади, лікарі-наркологи, гінекологи, представники міліції та центрів молоді. Такі зустрічі ніколи не бувають зайвими на шляху до оздоровлення молодого покоління.
Школа безпеки життєдіяльності
Ми завжди вимагаємо, щоб діти поводилися правильно, але для того, щоб така поведінка стала звичкою, замало одноразових бесід та постійних зауважень. Тиждень знань безпеки життєдіяльності, брейн-рингі, КВН, класні години, оформлення стендів безпеки життєдіяльності, конкурси… все це, та багато чого іншого може проводити шкільна група волонтерів. Учні 7-9 класів з залученням класних керівників та шкільного психолога перетворять знайомства з правилами поведінки на справжні цікаві свята!
Група медіації
Там де є колектив, там завжди є й конфлікти, а в дитячих колективах їх набагато більше. Зовсім нещодавно виник такий спосіб регулювання конфліктних ситуацій, як медіація. Таку роботу може проводити шкільний психолог, кафедра ВР або ж самі учні-старшокласники.
Успішність роботи модераторів-ровесників залежить від рівня підготовки та зовнішній підтримки. Робота медіатора завжди має один план виконання, саме тому учні теж можуть цьому навчитися. Це дуже ефективний спосіб вирішення класних конфліктів (результативність майже 100  ! Підготовка медіаторів включає різні методи та форми роботи: презентації, демонстрації, рольові ігри, інтерактивні та письмові вправи та багато інших цікавих прийомів. На тренінгах надаються багатогранні знання про природу та причини конфлікту, стереотипи поведінки, методи активного слухання, та відкривається багато інших цікавих сторін повсякденного життя.
Психолого-оздоровчі програми
Питаннями здоров’я дітей займаються й на державному рівні. На сьогоднішній день вже існують програми психічної, емоційної та соціальної допомоги дітям і підліткам. Деякі з них швидко знаходять місце у житті молоді, допомагають само реалізуватися, дають необхідні знання, формують корисні вміння та навички, відкривають безліч можливостей. Такими проектами на сьогоднішній день є: програма
• «рівний рівному» – це складова частина тренінг-курсу, який розроблено у рамках Програми „Сприяння просвітницькій роботі».
Програма спрямована на формування відповідального ставлення до особистого здоров’я у підлітків та молоді, оскільки саме в цьому віці відбувається засвоєння певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань і умінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій.
• „Твоє життя – твій вибір ” – це складова частина тренінг-курсу, який розроблено у рамках Програми „Сприяння просвітницькій роботі „рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя ”, що реалізується Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, ПРООН (Програмою Розвитку Організації Об’єднаних Націй), ЮНЕЙДС (Об’єднаною Програмою ООН з питань ВІЛ/СНІДу).
Програма спрямована на формування відповідального ставлення до особистого здоров’я у підлітків та молоді, оскільки саме в цьому віці відбувається засвоєння певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань і умінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій.
• „Знаємо та реалізуємо свої права ” – це складова частина тренінг-курсу, який розроблено у рамках Програми „Сприяння просвітницькій роботі „рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя ”, що реалізується Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, ПРООН (Програмою Розвитку Організації Об’єднаних Націй), ЮНЕЙДС (Об’єднаною Програмою ООН з питань ВІЛ/Аніду).
Програма спрямована на формування відповідального ставлення до особистого здоров’я у підлітків та молоді, оскільки саме в цьому віці відбувається засвоєння певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань і вмінь, усвідомлення потреб і мотивів, визначення ціннісних орієнтацій.
Використання засобів мультімедіа
Засоби мультімедіа – це усі засоби для запису та відтворювання звуку, фото та відео зображення.

Ми з вами живемо в епоху комп’ютерних технологій і просто повинні користатися цим. Все більше часу діти проводять за іграми, Інтернет контактами та пошуками цікавої інформації… А нам з вами все не як вдається викликати в них інтерес до навчання. Чому?
Можливо тому, що сучасні діти звикли сприймати тільки те, що їм цікаво. І не забувайте, що краще один раз побачити, ніж сім раз почути. Можливість надати інформацію в незвичайній формі надає використання засобів мультімедіа. Це може бути:
• Презентації PowerPoint
• Розвиваючі предметні комп’ютерні ігри
• відео ролики (до речі їх можна об’єднати, тобто відео матеріали вставити у презентацію)
• діафільми
• фотографії
• відео ролики особливо допоможуть для демонстрації опитів
• слайд-шоу, музичний супровід перетворить його на цікавий кліп.
За допомогою цих засобів можна надати саму різну інформацію, текст, звук, нерухомі, або діючі зображення.
Доведено, що при усній подачі інформації (традиційний урок) учень здатен за хвилину прийняти та опрацювати біля одній тисячі умовних одиниць інформації, а при підключенні органів зору до 100 тисяч таких одиниць! Звісно помилково буде думати, що чим більше комп’ютерної наглядності, тим краще. Важливо правильно організувати урок: розподілити час перегляду, опрацювання теми та закріплення.
Аргументований підхід у використанні мультімедіа-ресурсів обв’язково приведе нас до підвищення ефективності середній освіти.
Організація цікавого дозвілля
Необхідною частиною шкільного життя є організація цікавого дозвілля. Це дає можливість кожному учню розкрити свій творчий потенціал, заявити про себе, спробувати власні сили, знайти свій талант.
Свята, конкурси, виступи й досі залишаються популярними серед учнів різного віку. В школах все частіше зустрічаються власні традиції (вибори президента, новий рік, КВН) і це надає можливість дітям відчути неповторність шкільного життя та гордість за свою школу.
Гуртки та секції
Учні, особливо хлопці, багато вільного часу проводять за межами школи. Вони випробують себе у різних видах спорту та молодіжних організаціях. Виникає питання: чому такої можливості не надає сучасна школа? Не для кого не таємниця, що заняття за інтересами зменшують ризик кризи підліткового віку. Тому наша з вами задача – створити умови для культурного, інтелектуального, фізичного та емоційного розвитку учнів, розкрити здібності кожного школяра та надати змогу їх реалізації.
Саме для цього в школах створюється все частіше відкриваються спортивні секції, клуби («Шо? Де? Коли?», КВН, клубів психологічного та оздоровчого напрямку), літературні, театральні, танцювальні студії.